Page 722 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

єнтацію. Ідеологічні настанови набували значно більш радикальної тональності
156
та спрямування» .
На кінець Другої світової війни ОУН перетворилася на потужну силу, що
2
контролювала територію в 150 тис. км з 15-мільйонним населенням, де впро-
довж більш як десятиліття повоєнної радянізації тривала повномасштабна пар-
тизанська війна. З огляду на історичний досвід феномену не втрачають актуаль-
ності слова Михайла Коваля: «У тоталітарну епоху 30—50-х років цей рух не міг
не бути екстремістським за методами досягнення мети («хай би крові по коліна,
аби вільна Україна»). Адже бандерівці діяли не тільки в епоху тоталітаризму, а
й проти таких само, як і вони, тоталітарних сил, що сповідували свій принцип:
«Коли ворог не здається, його знищують». Наслідки цього змагання були жах-
ливими: ненависть живила взаємну ненависть, помста спричиняла помсту, жор-
стокість породжувала жорстокість. Нашаровуючись і цементуючись, вони вили-
157
валися у криваву і нескінченну вендету» .
Ментальні «України» по обидва боки радянського державного кордону по-
мітно «дзеркалили» одна одну. Українці виявилися неспроможними вирватися
з ідеологічного «бермудського трикутника», сформованого комуносоціалізмом,
нацизмом та імперіалізмом / колоніалізмом. На тлі загальносвітової кризи лібе-
ралізму та демократії вони, як і більшість народів Європи, потрапили в пастку
правого радикалізму та популізму. Саме це заклало основи справжнього цінніс-
ного розколу всередині української нації і породило загрозу громадянської вій-
ни. Однак, констатуючи це, не слід забувати, що країни розсіяння, за винятком
ЧСР, провокували громади етнічних меншин саме на таку поведінку. Зокрема,
польська сторона виявилася неспроможною почути і зрозуміти глибоку думку
Леона Василевського про те, що етнічний принцип націє- і, відповідно, держа-
вотворення (йшлося про критику гасла «Польща для поляків») є вразливим,
коли «вимагають виконання обов’язків, але бажають зменшити … права. Нато-
мість усе суспільне життя сучасної демократичної держави спирається на твер-
дження: “Немає прав без обов’язків — немає обов’язків без прав”» . Йшлося
158
по суті про принцип побудови громадянської нації у її сучасному значенні. Те,
що сприймалося у міжвоєнну добу як мрії революціонерів-романтиків, стало по-
справжньому актуальним лише після завершення «холодної війни».

156 Касьянов Г.В. Ідеологія ОУН: історико-ретроспективний аналіз. Український істо-
ричний журнал. 2004. № 1. С. 35—36.
157 Коваль М.В. ОУН-УПА: між «третім рейхом» і сталінським тоталітаризмом. Укра-
їнський історичний журнал. 1994. № 2—3. С. 101.
158 Цит. за: Вялова Ю. Леон Василевський (1870—1936): постать політика у контексті
польсько-українського діалогу. Київ, 2019. С. 209.