Page 720 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

РОЗДІЛЕНА НАЦІЯ: ПАРАДОКСИ МІЖВОЄННОГО ПЕРІОДУ

просвітницької роботи, спрямованої на виховання національно свідомої молоді,
що зрештою забезпечило зростання впливу на молодіжні, спортивні організації
«Сокіл», «Луг», «Пласт» і навіть «Каменярів» (Союз української поступової
солоді (СУПМ)), перетягуючи, таким чином, електоральну й кадрову базу Укра-
їнської соціалістично-радикальної партії.
Між Проводом ОУН, де переважали емігранти, та Крайовою екзекутивою
не було одностайності думок. Екзекутива аж до загибелі лідера ОУН Євгена Ко-
новальця діяла фактично як напівавтономна структура, здійснюючи активну вій-
ськову, бойову, розвідувальну, політичну та пропагандистську діяльність, зокре-
ма саботажницькі акції й терористичні акти (за підрахунками Ю. Юрика, лише
150
впродовж першої половини 1930-х років було здійснено 50 терактів ).
Чи не найбільш вагомим результатом саботажницьких акцій стало створен-
ня в 1930 р. спеціального комітету Ліги Націй для розгляду питання становища
української меншини в Польщі. Тож національна політика Польщі зміцнювала
впевненість, що лише теракти спроможні зрушити ситуацію з мертвої точки.
Як зауважував Ю. Юрик, «“саботажна” акція ОУН показала, що актуалізувати
українське питання на міжнародній арені у 30-ті роки можна лише за допомогою
деструктивних дій, що отримують широкий резонанс у світі та засвідчують не-
151
згідність українців з окупаційним становищем» . Впродовж 1931—1933 рр. за
ОУН, не в останню чергу стараннями польської сторони, закріпився імідж суто
терористичної організації з маргінальною соціальною базою.
Умови діяльності були відповідними: переслідування поліції та безпекових
структур, впровадження в організацію агентів німецької, польської та радянської
розвідок. Впродовж 1929—1932 рр. було заарештовано чотирьох із шести крайо-
вих керівників ОУН. Суспільний резонанс та реакції з боку громади були супер-
ечливими: від засудження (як це було з вбивством у 1934 р. директора гімназії
І. Бабія та гімназиста Ю. Бачинського, яке А. Шептицький охарактеризував так:
«робота, яку ведуть божевільні» ) до цілковитої підтримки (як це було з убив-
152
ством працівника радянського консульства у Львові О. Майлова, що сприймало-
ся як акт помсти за Голодомор). Ставка ОУН на епатажні акції в польських судах
спрацювала. Врешті Варшавський судовий процес, де за звинуваченням у вбив-
стві міністра Б. Перацького постав Провід Крайової екзекутиви ОУН на чолі зі
Степаном Бандерою, зробив організацію відомою в політичних колах Європи.
«Kurjer poranny» констатував, що «справа українських націоналістів-терорис-
тів несподівано прибрала риси міжнародного скандалу із сенсаційним тлом» .
153
Упродовж 1932—1935 рр. ОУН-УВО діяла як єдина військово-револю-
ційна організація. Готуючись до майбутньої війни, керівники ОУН водночас

150 Юрик Ю. Протистояння ОУН і Польської держави (1929—1935 рр.). Проблеми іс-
торії України: факти, судження, пошуки. 2005. Вип. 13. С. 387.
151 Там само. С. 397.
152 Цит. за: Юрик Ю. Протистояння ОУН і Польської держави (1929 — 1935 рр.). С. 387.
153 Цит. за: Юрик Ю. Протистояння ОУН і Польської держави (1929—1935 рр.). С. 390.
594