Page 109 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 4. Перша олігархічна республіка: зліт і падіння

Діяльність уряду супроводжувалась яскравими інформаційними кампаніями.
Харизматична постать прем’єра у публічному просторі вигідно контрастувала
на тлі дискредитованих політичних фігур. Для суспільства В. Ющенко був но-
вим обличчям у політиці, він поступово ставав символом соціального оптимізму,
зміцнілого ознаками виходу з тривалої економічної кризи.
З появою на українському політичному небосхилі нової зірки в українському
політикумі увиразнився розкол на пропрезидентські та пропрем’єрські табори.
До цього підштовхували як курс Л. Кучми на посилення інституту президент-
ства, так й розмірковування в бізнесових і політичних колах про те, хто стане
основним кандидатом від влади на президентських виборах 2004 р. Отже, крім
звичного дуального протистояння по лініях президент — уряд, з одного боку,
та парламент, з іншого, виникла значно складніша конфігурація протистояння:
Кабмін — Адміністрація Президента та прем’єр-міністр — президент. Відповід-
но, ускладнилася й конфігурація ситуативних альянсів у парламенті.
Суперечності у вищих ешелонах влади впливали й на економічну сферу. Вирі-
шальну роль на етапі економічного зростання відігравали три потужні політико-
економічні сили, які не тільки шукали підтримки у владних кабінетах, але й, спира-
ючись на акумульований ресурс, брали усе активнішу участь у політичному житті.
Нові потужні гравці практикували системний підхід і намагалися також впливати
на суспільство через власні засоби масової інформації. Ними стали, по-перше,
«червоні директори», які прагнули одночасно отримувати державну підтримку
і самостійно контролювати засоби виробництва. По-друге, — великі трейдерські
компанії, які у тісній взаємодії з органами державної влади та нереформованим
промисловим сектором отримували надприбутки за рахунок експортно-імпорт-
них операцій, однак не хотіли зв’язуватися з виробництвом (інвестувати у його
модернізацію та нести відповідальність за соціальну сферу). Їхнім основним за-
вданням була монополізація «схем». По-третє, — підприємці нового ґатунку, як
правило, вихідці з двох попередніх груп, які бачили перспективу у розбудові вер-
тикально-інтегрованих компаній: від виробництва до експорту.
Для України вихід з кризи на межі тисячоліть був пов’язаний насамперед з
активністю останньої групи впливу. Ще в грудні 1998 р. Л. Кучма своїм указом

Таблиця 1
Макроекономічні показники України, 1999—2004 рр.
Показник 1999 2000 2001 2002 2003 2004

Реальний ВВП, у % до попереднього періоду 99,8 105,9 108,8 105,3 109,5 111,8
Промислове виробництво, 104 113,2 114,2 107 115,8 112,5
у % до попереднього періоду
Індекс споживчих цін, грудень до грудня, % 119,2 125,8 106,1 99,4 108,2 112,3
Джерело: Держкомстат (http://www.ukrstat.gov.ua/).
83