Page 249 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

З 6 квітня у східних областях України здійнялася нова хвиля вуличних акцій
і захоплень адміністративних будівель: цього разу в них брали участь не лише
місцеві проросійські агенти впливу та політичні маргінали (зокрема ті, хто орга-
нізовував антиукраїнські заходи у Криму), а й російські громадяни та співробіт-
ники російських спецслужб. Водночас із захопленням адміністративних будівель
було проголошено створення Донецької, Луганської, Харківської «народних
республік», планувалося це зробити також у Дніпропетровській, Одеській та
інших областях. Розхитування суспільно-політичної ситуації відбулося за крим-
ським сценарієм, лише за одним винятком: у захопленні органів державної влади
не брали участі «зелені чоловічки» — військові підрозділи Збройних Сил РФ.
Кінцева мета, як це було заявлено російськими можновладцями, полягала у фе-
дералізації України, що мала, за задумом Кремля, зупинити європейську та євро-
атлантичну інтеграцію країни.
Крім Донецька та Луганська найнапруженішою була ситуація у Харкові. З кін-
ця березня 2014 р. тут спалахували численні сутички між проросійськими і про-
українськими активістами. 6 квітня була захоплена будівля ОДА, також здійсне-
на спроба захопити Харківську телевежу. Місцеві правоохоронці намагалися не
допустити великого кровопролиття, але їхні симпатії були на боці проросійських
активістів. Зокрема, після прориву міліцейського кордону і захоплення ОДА, час-
тина силовиків, не криючись, аплодувала сепаратистам . Місцева влада, яка бачи-
112
ла, що ситуація вийшла із-під контролю, дистанціювалася від подій і зайняла ви-
чікувальну позицію. 7 квітня «альтернативні депутати» у вестибюлі облради (до
залу їх не пустили) проголосили «Харківську народну республіку», звернулися до
В. Януковича з проханням легітимізувати їхню владу та закликали Росію допомог-
ти у проведенні референдуму щодо незалежності. Надвечір в. о. міністра внутріш-
ніх справ А. Аваков (варто нагадати, що за президента В. Ющенка він був главою
Харківської ОДА) оголосив антитерористичну операцію у Харкові. До ранку бійці
підрозділу «Ягуар», що базувався у Вінниці, звільнили будівлю ОДА і заарештува-
ли до 70 сепаратистів. Після цього сепаратизм у Харкові здав свої позиції, хоча до
кінця квітня періодично ще відбувалися проросійські мітинги, які переростали у
спорадичні зіткнення з проукраїнськими активістами. Можливо, це збіг обставин,
однак після замаху на мера Харкова Г. Кернеса (28 квітня, лікарям ледве вдалося
113
врятувати йому життя) вулична проросійська активність майже припинилася .
У Луганську і Донецьку сепаратисти застосували іншу тактику — їхньою
основною метою стало захоплення будівель правоохоронних органів та здобуття
зброї. Після цього Росія змогла переправляти зброю через кордон, тим часом як
сепаратисти видавали її за «захоплену» у місцевих силовиків. Проблеми це не
склало, оскільки останні були деморалізовані й налаштовані проти «майданного
уряду», симпатизуючи проросійським силам. Ватажки луганських сепаратистів

112 У Харкові сепаратисти зайняли ОДА. Міліція не заважала. Українська правда. 6 квіт.
2014. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2014/04/6/7021542/
113 25 років незалежності... С. 642.
223