Page 250 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

так описували поведінку голови Луганського обласного управління СБУ О. Пе-
трулевича (призначений 10 березня, а 14 квітня звільнений з посади): «Нам цей
генерал, тобто начальник СБУ, дозволивши взяти цю зброю, видав бронежилети
та все інше. Дуже хорошою людиною виявився він, дуже добре тримався. Надвечір
ми його відпустили додому… З огляду на його дії ми переконалися в тому, що він
114
на стороні народу» . Своєю чергою О. Петрулевич виправдовувався, що штурм
СБУ виявився таким вдалим для сепаратистів через дії місцевої міліції, яка відря-
дила на захист будівлі від кількатисячного натовпу «донських козаків», афганців
та членів парамілітарних організацій лише 70 деморалізованих правоохоронців:
«Якщо називати речі своїми іменами, то практично уся луганська міліція, аж до
дільничного, стояла на київському Майдані разом з «Беркутом» і внутрішніми
військами. Коли Янукович утік, на силовиків і правоохоронців порушили карні
справи. Більшість луганських міліціонерів повернулася додому з образою, надлом-
леною психікою, плюс карна справа кожному погрожувала, а тут довелося Луган-
ське управління СБУ захищати. Ось вони і думали: «А зараз мене не посадять,
115
якщо я і цей натовп розганяти почну?» . Крім того, О. Петрулевич припускав,
що в самій структурі діяли ворожі сили, через «злив» інформації закінчилася не-
вдачею операція луганської СБУ із затримання ватажка сепаратистів В. Болотова.
У Донецьку будівлі СБУ, ОДА й облради були захоплені сепаратистами на-
віть з меншими зусиллями, ніж у Луганську. Як згадував радник голови Доне-
цької ОДА К. Батозський: «Із 18 тис. донецьких міліціонерів більшість пройшла
через Майдан і повернулась деморалізованою — дуже боялися, що їх покарають,
і йшли на поводу пропагандистів і рекрутерів» 116 . 7 квітня був створений так
званий «Народный совет», і проголошено так звану «Донецьку народну респу-
бліку» («ДНР»), на 11 травня було заявлено проведення референдуму про «са-
мовизначення». Главою «тимчасового уряду» став Д. Пушилін (вершиною його
політичної кар’єри було балотування від партії «МММ» на довиборах до Вер-
ховної Ради по одному з мажоритарних округів Київщини). Де-факто «влада»
сепаратистів поширювалася лише на будівлю Донецької ОДА. Її глава С. Тарута
наполягав на штурмі, за прикладом Харкова. Однак спецпризначенці не зважи-
лися взяти на себе відповідальність, і шанс придушити сепаратизм у зародку був
змарнований. К. Батозський констатував: «Тоді ніхто у владі, включаючи Ярему
(в. о. першого віцепрем’єра. — Авт.), не міг віддати наказ штурмувати захоплену
будівлю ДонОДА. Усі боялися брати на себе відповідальність і ніхто не зважував-
ся спрогнозувати розвиток подій. Губернатор наполягав на спецоперації, але не
був почутий у Києві. Ярема поїхав з Донецька ні з чим, залишив на місяць кіро-
114 Торба В. Я — свідок. Записки з окупованого Луганська. Київ, 2015. С. 170.
115 Экс-начальник Луганской СБУ Петрулевич: Террористические группы ГРУ России
уже в Киеве и ждут сигнала. Гордон. 2 июля 2014. URL: http://gordonua.com/publications/
petrulevich-terroristicheskie-gruppy-gru-rossii-uzhe-v-kieve-i-zhdut-signala-29825.html
116 Заровная Т. Советник Таруты: «Начальство украинских олигархов до сих пор
сидит в Москве». ОРД. 20 апр. 2016. URL: http://ord-ua.com/2016/04/20/sovetnik-tarutyi-
nachalstvoukrainskih-oligarhov-do-sih-por-sidit-v-moskve/
224