Page 255 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

123
дорозі!» . У відповідь один із ватажків сепаратистів П. Губарєв заявив: «Ключ
до Донбасу — це Ахметов, але він пручається. Я вас запевняю, це його останні
124
корчі» . За кілька днів у Донецьку бойовики захопили резиденцію Р. Ахметова.
Тим часом центр Маріуполя було звільнено від бойовиків 13 червня.
Попри ескалацію насилля на сході країни місцеві еліти не полишали надії по-
вернути розвиток ситуації у мирне русло. Спробою перехопити ініціативу у се-
паратистів стала ідея проведення регіонального референдуму щодо додаткових
повноважень місцевих органів влади, статусу російської мови, права створення
муніципальної міліції. Ідея була сформульована С. Тарутою 23 квітня на спільному
125
засіданні мерів міст, голів місцевих рад і районних держадміністрацій . 25 квіт-
ня він разом із мером Донецька О. Лук’янченком висловили цю пропозицію
в. о. президента О. Турчинову, який не заперечив можливості її реалізації. Однак
для цього були формальні перепони: «в.о. президента» не мав права оголошувати
референдум, до того ж Верховна Рада мала ухвалити закон про місцеві референду-
ми. У кризовій ситуації, очевидно, варто було знайти можливість усе це зробити,
аби заспокоїти людей, чи, принаймні, спробувати запропонувати альтернативний
сепаратистському порядок денний. Прихід людей на дільниці для голосування на-
давав би більшої легітимності будь-якому обраному президентові, і це розвіяло
б міф про «фашистську хунту в Києві». Однак до російського сценарію стабілі-
зація ситуації на Донбасі не входила, тож 11 травня було проведено нелегітимні
«референдуми» про «незалежність ДНР і ЛНР». За тих обставин проводити
регіональний референдум 25 травня вже не було сенсу. Крім того, ініціатива не
знайшла підтримки Верховної Ради — урядовий законопроєкт було провале-
но вже у першому читанні. Натомість парламент ухвалив «Меморандум згоди і
миру» (за основу був узятий проєкт народного депутата В. Новінського, бізнес-
партнера Р. Ахметова), в якому проголошувалися плани надання російській мові
особливого статусу, децентралізації, ухвалення закону про місцеві референдуми,
амністування проросійських активістів на сході України тощо. Характерно, що
проти документа проголосували у повному складі дві фракції — «Свобода», що
зрозуміло з огляду на її ідеологію, та КПУ, що було дивно лише з першого погляду.
Варто зазначити, що сепаратисти, проводячи «референдуми 11 травня», на-
віть не намагалися надати їм ознак легітимності, як це було зроблено, наприклад,
під час окупації Криму. «Народне волевиявлення» проводилося «під картин-
ку» для російських та проросійських ЗМІ, була використана така технологія: у
населеному пункті облаштовували одну-дві дільниці, куди підвозили «бюлете-
123 Ахметов о ДНР: Эту кучку проходимцев вскоре будут гнать в шею. Дело. 21 мая
2014. URL: http://delo.ua/ukraine/ahmetov-o-dnr-etu-kuchku-prohodimcev-vskore-budut-gnat-
vsheju-236649
124 Губарев: Ключ к Донбассу — Ахметов, это его последние судороги. Лига. 23 мая 2014.
URL: http://news.liga.net/news/politics/1849528-gubarev_zayavlyaet_o_planakh_zakhvatit_ves_
yugo_vostok_ukrainy.htm
125 Тарута выступил за референдум о статусе русского языка. Левый берег. 23 апр. 2014.
URL: http://lb.ua/news/2014/04/23/264155_taruta_vistupil_referendum.html
229