Page 257 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

українським силовикам довелося відновлювати свою боєздатність безпосередньо
128
під час бойових дій .
На відміну від бойовиків, українська сторона спочатку була не готова до
широкомасштабних воєнних операцій, що супроводжувалися б втратами серед
мирного населення та руйнуванням інфраструктури. Також не було готовності
діяти й в умовах гібридної війни, коли виконанню бойових завдань перешкоджає
власне населення, одурманене ворожою пропагандою, та російські громадяни,
які видають себе за пересічних українців.
Українські силовики у квітні-травні обрали тактику облоги населених пунктів
з метою поступового витіснення бойовиків. Це затягувало час проведення АТО
і викликало критику з боку частини українського політикуму, а особливо — доб-
ровольчих батальйонів, які почали виявляти власну ініціативу. Так, 20 квітня під
Слов’янськом відбулося одне з перших бойових зіткнень між добровольцями
«Правого сектору» та бойовиками. Частина українських збройних сил була спря-
мована для контролю сухопутного українсько-російського кордону, оскільки по-
ряд з ним Росія тримала мобілізовані регулярні частини під виглядом військових
навчань (варто нагадати, що ще у березні 2014 р. Рада Федерації дала формальний
дозвіл В. Путіну на застосування регулярних військ на українській території).
17 квітня у Женеві відбулися перші міжнародні переговори щодо Донбасу.
«Женевський формат» передбачав зустріч керівників зовнішньополітичних ві-
домств США, ЄС, Росії та України. На переговорах Україна швидше виступала
об’єктом, ніж суб’єктом. На першу зустріч український уряд затвердив перелік
таких вимог: 1) припинення підтримки з боку Росії терористичних угруповань;
2) відведення російських військ від українсько-російського кордону; 3) відкли-
кання рішення Держдуми про дозвіл В. Путіну використовувати війська на тери-
торії України; 4) виведення російських військ із Криму, скасування юридичних
рішень стосовно анексії півострова; 5) повернення Криму під юрисдикцію Украї-
ни. Росія своєю чергою виступила з такими вимогами: 1) федералізація України;
2) урегулювання напруги у східних регіонах шляхом деескалації на основі законів
України без жертв і кровопролиття; 3) легітимація ситуації в Криму; 4) легітимні
вибори президента (вони мали пройти у грудні 2014 р., а до тих пір главою дер-
129
жави мав залишатися В. Янукович) і формування договороздатного уряду .
За підсумками переговорів дипломатичну перемогу здобула Росія: у фіналь-
ній заяві було лише частково враховано перший пункт українських вимог, тоді
як Москві вдалося винести за дужки питання Криму, своєї участі у конфлікті на
Донбасі. Повністю було враховано другий і частково четвертий пункт російських
вимог. Крім того, Росія під час перемовин намагалася отримати гарантії щодо по-
заблокового статусу України (тобто не вступу до НАТО), чим проявилася про-
відна мета донбаської авантюри.

128 25 років незалежності... С. 654.
129 Філіпчук В. Чи є вихід із Женевського тупика? Дзеркало тижня. 25 квіт. 2014. URL:
http://gazeta.dt.ua/internal/chi-ye-vihid-iz-zhenevskogo-tupika-_.html
231