Page 256 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ні». Там й імітували процес «демократичного голосування»: приходили щирі
прихильники «русского мира», відповідно, утворювалися черги. Це давало змогу
російським медійникам показувати «всенародну підтримку» «ДНР / ЛНР».
Щоб викрити нелегітимність «сепаратистського референдуму», за ініціативи
Дніпропетровської ОДА 11 травня у західних районах Донецької області був
проведений власний «референдум» щодо їхнього включення до складу Дніпро-
126
петровської області, який не мав жодних політичних чи юридичних наслідків .
Отже, «русский мир» «обмежився» лише частиною Луганщини та Донеч-
чини, де безпосередня активність російських спецслужб була найбільшою. Крім
того, тут місцеві еліти вагалися і загравали із проросійськими силами, а право-
охоронці не діяли або часто зраджували присязі. Точкою неповернення став
момент, коли Росія вдалася до відвертого «експорту» сепаратизму: із середини
квітня загони терористів, до яких входили співробітники спецслужб та учасники
парамілітарних організацій (козаки, «афганці», ветерани збройних сил тощо),
захоплювали адміністративні будівлі в населених пунктах (Слов’янськ, Крама-
торськ, Красний Лиман і т. д.), де встановилося двовладдя (чи навіть тривлад-
дя — Центр, сепаратисти, місцеві еліти).
Найбільше угруповання бойовиків перебувало у Слов’янську, захоплено-
му 12 квітня 2014 р. Їхнє ядро становили російські спецпризначенці (до сотні
осіб). Досить швидко вони об’єднали навколо себе місцевих мешканців (до кінця
червня це угруповання налічувало близько тисячі осіб). Ними керував І. Гіркін
(Стрєлков) — полковник російських спецслужб, який до того брав участь у двох
чеченських війнах, боях у Боснії і Придністров’ї. Він був одним із активних діячів
окупації Криму: напередодні подій перебував у складі охорони «православно-
го олігарха» К. Малофєєва, далі під час захоплення аеропорту «Сімферополь»
використовувався як зв’язковий між «кримською самообороною» і російськи-
ми військовими 127 . Після завершення активної фази анексії став «радником»
С. Аксьонова. Важлива деталь: озброєний загін І. Гіркіна перейшов на територію
Донбасу через українсько-російський кордон.
Коли сепаратизм почав розповзатися по Донбасу, 14 квітня 2014 р. в. о. пре-
зидента України О. Турчинов оголосив проведення антитерористичної операції
(АТО). Однак практика показала, що українська система національної безпеки
не готова належним чином відповісти на терористичний виклик. Причин того
було вдосталь: безпековий сектор потерпав від хронічного недофінансування
протягом останніх двох десятиліть, відповідно, накопичувалися проблеми в ка-
дровій політиці, дався взнаки стратегічний прорахунок — Росія, що традиційно
розглядалась як головний стратегічний партнер і гарант українського суверені-
тету, виявилася агресором і претендувала на зачну частину нашої території, не
гребуючи збройною агресією, хоч і в специфічній гібридній формі. Як результат,

126 Головко В.В. Україна в умовах антитерористичної операції... С. 187.
127 Покушение на Крым. Новая газета. 24 апр. 2016. URL: http://www.novayagazeta. ru/
inquests/72830.html
230