Page 254 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

дати лише те, що проукраїнські активісти звинувачували Д. Фучеджі у тому, що він
особисто сприяв проросійським симпатикам під час зіткнень у центрі Одеси. Зго-
дом Д. Фучеджі, котрий, як виявилося, мав російське громадянство, втік з України
(орієнтовно до Придністров’я), після чого був оголошений у міжнародний розшук.
Ознаки зради співробітників міліції і провокацій з боку російських симпати-
ків спостерігалися ще в одному травневому кровопролитті — 9 травня у Маріу-
полі. З початку травня за стандартним сценарієм проросійськими сепаратистами
була захоплена будівля мерії, але 7 травня вони були заарештовані. Ситуація за-
гострилася на День Перемоги. Поки проходив святковий мітинг з гаслами за мир,
невідома група озброєних осіб атакувала міське управління міліції. У будівлю вони
проникли, застосувавши хитрість (начебто привезли злочинця), і, як засвідчили
події, добре орієнтувалися всередині приміщення. Командний склад силовиків,
який саме проводив нараду, забарикадувався на третьому поверсі й прийняв не-
рівний бій, покликавши на допомогу Нацгвардію (спецпідрозділ «Азов»). Спец-
призначенці, які прибули на місце, змусили нападників відступити (п’ятеро з них
загинуло, усі — мешканці Маріуполя). Однак місце подій оточив натовп з мітингу,
який проводився під егідою КПУ. З будівлі управління міліції, що палала, почали
евакуювати правоохоронців (семеро отруїлися чадним газом, загинули двоє по-
жежників), а начальника Маріупольського міського управління міліції В. Андру-
щука агресивно налаштовані особи з натовпу затримали та силою вивезли у неві-
домому напрямку (пізніше його відпустили). Мітингувальники почали нападати
на військовослужбовців. Аби не загострювати ситуацію, військові залишили місто,
передислокувавшись на територію військової частини у передмісті. Однак натовп
намагався взяти її штурмом із застосуванням зброї. Щоб уникнути масового кро-
вопролиття, військових перевезли на територію аеропорту «Маріуполь». Зага-
лом під час інциденту загинуло п’ятеро цивільних осіб, шестеро силовиків, 46 осіб
отримали вогнепальні поранення (з них п’ятеро військовослужбовців).
Після відходу українських силовиків у Маріуполі встановилося двовладдя.
Для стабілізації ситуації місцева влада ініціювала 15 травня підписання «Мемо-
рандуму про порядок і безпеку», підписи під яким залишили очільники органів
місцевої влади та міліції, директори меткомбінатів Р. Ахметова, представники
місцевих громадських організацій і маріупольський представник «ДНР». Хоч
«ДНР» як підписант у ньому фігурував лише як громадська організація, росій-
ські і проросійські ЗМІ подали Меморандум як «визнання ДНР Ахметовим».
Це змусило підприємця виступити з категоричною заявою, в якій, зокрема, за-
значалося: «А ця купка пройдисвітів, які тероризують Донбас... Я впевнений,
що у найстисліший час їх будуть гнати в шию. Якщо хтось з вас вважає, що вони
ведуть нас до успіху, це — велика помилка. Вони ведуть до краху, до зубожіння,
до голоду та холоду. Своїми діями вони не захищають Донбас, вони знищують
Донбас… Ще раз хочу сказати своїм землякам: я хочу, щоб моя совість перед вами
була чистою. І тільки час покаже, хто був правий, а хто не правий. Хто казав прав-
ду, а хто неправду. Хто помилявся, а хто був в омані. Нам, Донбасу, з ДНР не по
228