Page 245 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

Крім того, російська влада намагалася рекламувати діяльність альтернативної
Меджлісу організації «Къырым», створеної у жовтні 2014 р. Р. Ільясовим — ко-
лишнім членом Меджлісу, який став співпрацювати з окупаційною владою (при-
значений віцепрем’єром парламенту Криму). Спочатку Р. Ільясов заявляв, що
101
«Къырым» не створюється як альтернатива Меджлісу , але помпезна спроба
провести в липні 2015 р. конференцію «Къырым», на якій начебто очікувала-
ся участь 200 членів Курултаю (з 248 обраних у 2013 р.), і тим самим заявка на
легітимацію своєї претензії представляти кримськотатарський народ, засвідчи-
ли зворотне. Захід провалився, оскільки у ньому взяло участь менше двадцяти
членів Курултаю.
В умовах дефіциту державного підходу до формулювання кримської стратегії
з’являлися різноманітні плани, які пропонували відсунути питання Криму із зов-
нішньополітичного порядку денного. Наприкінці 2016 р. впливовий бізнесмен
В. Пінчук надрукував у Wall Street Journal статтю, у якій запропонував відкласти
питання Криму на 15—20 років. Він відзначав: «Крим — це частина України,
і він має бути повернутий», але водночас наголошував: «Крим не має стати на
заваді на шляху рішення, яке положить край війні на сході на прийнятних умо-
вах» . У лютому 2017 р. газета New York Times повідомила про план мирного
102
врегулювання, який в адміністрацію нового президента США передав народний
депутат від Радикальної партії України А. Артеменко. У ньому пропонувалося
обміняти виведення російських військ зі сходу України на проведення всеукра-
їнського референдуму з питання передачі Кримського півострову Росії в оренду
103
на 50 чи 100 років . Тоді команда П. Порошенка відкинула неофіційні плани та
чітко продемонструвала, що не дозволить порушувати законної монополії вла-
ди на проведення зовнішньої політики на кримському напрямі. Однак протягом
2017—2018 рр. не спостерігалося жодного прогресу у цьому питанні. Основні
зусилля були спрямовані на те, щоб Крим залишався у міжнародному порядку
денному. Зокрема, саме з цим була пов’язана криза у Керчинсько-Єнікальському
каналі у листопаді 2018 р., описана нижче.
Війна на Донбасі: 2014—2015 рр. Захопивши Крим, Москва ще більше усклад-
нила досягнення своєї стратегічної мети — не допустити євроінтеграції України і
повернути її в русло своїх євразійських проєктів. Конфлікт навколо Євромайдану
був переважно внутрішньополітичним, хоча питання зовнішньополітичного вибо-
ру посідали не останнє місце в його політичному порядку денному. Значна части-
на населення України ставилася до Росії нейтрально або навіть позитивно, однак
після кримської авантюри Кремля ситуація стрімко змінювалася кардинальним
101 Провластные крымские татары создают общественное движение «Къырым». Крым.
Реалии. 20 окт. 2014. URL: http://ru.krymr.com/content/article/26646156.html
102 Pinchuk Victor, Ukraine Must Make Painful Compromises for Peace With Russia. Th e
Wall Street Journal. 29.12.2016. URL: https://www.wsj.com/articles/ukraine-must-make-
painful-compromises-for-peace-with-russia-1483053902
103 Жуган В. «План Артеменка»: від оренди Криму до вилучення зі фракції Радикальної
партії. Радіо Свобода. 20 лют. 2017 р. URL: https://www.radiosvoboda.org/a/28321143.html
219