Page 240 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 240

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               лом (до грудня 2011 р. був заступником командувача Чорноморським флотом РФ,
               звільнився, під час анексії був одним з організаторів «самооборони» у Севасто-
               полі). Спочатку посаду губернатора пропонувалось обійняти саме О. Чалому, але
               він відмовився на користь С. Меняйла, недолугість дій якого збурила місцевий
               політикум уже в серпні 2014 р., наприклад, призначення директором історико-ар-
               хеологічного комплексу «Херсонес» замість світської особи церковнослужителя.
               Для «збереження обличчя» у ситуацію змушений був втрутитися міністр культу-
               ри РФ В. Мединський, який відновив світського керівника. Тим часом «ідейний»
               О. Чалий, на відміну від слухняного функціонера С. Меняйла, дозволяв собі кри-
               тику влади і також викликав невдоволення у Москві. Його запросили до Адміні-
               страції Президента РФ, де заступник голови адміністрації В. Володін порекомен-
               дував йому «не ставати схожим на Навального».
                   Тимчасово знятий конфлікт з новою силою нагадав про себе наприкінці
               2015 р., коли О. Чалий заявив, що йде у відставку з посади «голови законодавчо-
               го зібрання Севастополя» і стає «звичайним депутатом». Натомість С. Меняй-
               ло запустив піар-кампанію, що саме він є провідним героєм «Кримської весни»:
               для цього був відзнятий фільм «4-я оборона Севастополя», який змушували ди-
               витися викладачів навчальних закладів.
                   Розв’язка у боротьбі за винятковий статус наступила наприкінці липня
               2016  р. Тоді В.  Путін видав указ про ліквідацію «Кримського федерального
               округу» і передачу півострова до Південного федерального округу РФ. Це озна-
               чало не тільки зведення статусу Криму до рівня звичайного російського регіону,
               а й суттєвий удар по амбіціях місцевої панівної еліти. З посади був усунутий й
               С. Меняйло — його перевели у почесне заслання в Сибір, керувати Сибірським
                                    90
               федеральним округом .
                   Провали у соціально-економічний  сфері не заважали Росії взяти курс на
               мілітаризацію півострова. Зокрема, проводилася робота зі створення автоном-
               ного військового угрупування з потужним ударним компонентом: сформовано
               десантно-штурмовий полк, збільшено чисельність підрозділів морської піхо-
               ти, переведені на постійну дислокацію літаки стратегічної авіації, заявлені пла-
               ни розміщення оперативно-тактичних ракетних комплексів «Іскандер-М» і
               «Іскандер-К». Чисельність угруповання зросла з 24 тис. військовослужбовців
               у 2014 р. до 43 тис. у 2017 р. Реалізовувалися заходи з модернізації військової
               інфраструктури, поповнення новими кораблями Чорноморського флоту РФ, від-
               новлювалися потужності зберігання ядерного озброєння . Звичною справою
                                                                        91
               для Криму стали регулярні військові навчання російської армії, які відбувалися
               також із використанням цивільної інфраструктури, щораз спричиняючи паніку
               непоінформованого місцевого населення. Отже, замість уявних загроз від Украї-


                   90  Сергей Меняйло «не знал» о своем назначении полпредом СФО. РБК. 28 июля
               2016. URL: http://www.rbc.ru/rbcfreenews/5799dcc39a79477910b6924d
                   91  Докладніше про військово-технічну активність Росії у Криму див.: Донбас і Крим: ці на
               повернення. Київ: Нац. ін-т стратегіч. дослідж., 2015. С. 65—69.
                                                   214
   235   236   237   238   239   240   241   242   243   244   245