Page 236 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

тальйонам на Донбасі. Нерухомість відібрали і в іншого українська олігарха, голови
Донецької ОДА у найгостріший період російської спецоперації на сході України,
С. Тарути. Націоналізовані були підконтрольні Р. Ахмєтову «ДТЕК Крим» та
кримська філія «Укртелекому», а також суднобудівний завод «Залив» К. Жеваго.
За декілька годин до закінчення терміну, відведеного на націоналізацію, до переліку
був включений «Севастопольський морський завод», підконтрольний комерцій-
ним структурам українського президента П. Порошенка. Відвертим рейдерством
була націоналізація ринків, які належали «Кримспоживспілці». Під переділ влас-
ності потрапили й об’єкти, пов’язані з російським капіталом, зокрема, кримська
інфраструктура «Київстар» та «Ялтинська кіностудія». Показовою — фактично
хабарем — стала націоналізація з подальшою передачею структурам Управління
справами президента РФ всесвітньо відомої виноробної української державної
компанії «Масандра». Управління також отримало державні дачі, санаторії, дитячі
84
табори, заповідники . Натомість про націоналізацію майна, що належить компа-
ніям, пов’язаними з родиною В. Януковича, інформація відсутня.
Формально націоналізація завершилася 1 березня 2015 р. Однак, за сло-
вами кримських функціонерів, компанії, які й після цього терміну будуть мати
українську, а не російську юрисдикцію, можуть бути визнані безгосподарними
(«бесхозными») і націоналізовані.
Після квітня 2014 р. окремі категорії кримського населення підняли свій рі-
вень життя. Перш за все, це стосувалося бюджетників, оскільки приблизно 40 %
дорослих кримчан пов’язані з бюджетною сферою. Відповідно, введення росій-
ських соціальних стандартів (а середня оплата праці у бюджетній сфері та пенсій-
не забезпечення в РФ вищі за українські) створювало видимість поліпшення си-
туації, пропри її тимчасовість. Вже 2015 р. у зв’язку із різким зменшенням доходів
до державного бюджету РФ через міжнародні санкції і падіння цін на нафту росій-
ський уряд був змушений у 3,7 раза скоротити обіцяне фінансування Криму. Од-
нак ті кошти, що залишилися, не відразу і не всі влилися в економіку півострова.
У результаті за рік після анексії загострилося політичне протистояння між Сім-
ферополем та Москвою. У відставку пішли кілька «міністрів» кримського уряду,
проти деяких з них Слідчий комітет РФ відкрив кримінальні справи через пере-
більшення повноважень і підозри у махінаціях. Вже у березні 2015 р. був змушений
подати у відставку «міністр транспорту Криму» А. Цуркін, який зазнав нищівної
критики з боку міністра транспорту РФ М. Соколова щодо поганої роботи Кер-
ченської переправи. Згодом проти нього Слідчий комітет РФ ініціював кримінальну
справу з приводу перебільшення повноважень. На початку червня 2015 р. у відстав-
ку подала «міністр курортів і туризму Криму» Є. Юрченко, яку розкритикували
за «погану» підготовку до туристичного сезону. У середині червня без пояснення
причин був звільнений «міністр економічного розвитку» М. Коряжин, за ним від-

84 Марьин С. Все, что нажито: история национализации украинских предприятий
в Крыму. Форбс-Украина. № 11. Ноябрь 2015. URL: http://forbes.net.ua/magazine/
forbes/1405157-vse-chto-nazhito-istoriya-nacionalizacii-ukrainskih-predpriyatij-v-krymu
210