Page 233 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

України Москва втрачала свій основний аргумент про «нелегітимну владу» в Киє-
ві. Спочатку референдум був перенесений з 25 травня (коли були призначені поза-
чергові президентські вибори в Україні) на 30 березня. А згодом — на 16 березня,
щоб, імовірно, обмежити можливості протидії анексії з боку західних демократій і
не дати Україні зібратися з силами. Російські спецслужби активізували вуличні про-
тести в південних та східноукраїнських регіонах, «запалюючи» український схід.
Перенісши дату, скоригували й питання референдуму, яке спочатку звуча-
ло так: «Автономна Республіка Крим має державну самостійність і входить до
складу України на основі договорів і угод (так чи ні)?», а в остаточному варіанті
мешканців АРК і м. Севастополя запрошували обрати між такими варіантами:
— Ви за возз’єднання Криму з Росією на правах суб’єкта Російської Федерації?
— Ви за відновлення дії Конституції Республіки Крим 1992 року і за статус
Криму як частини України? 77
11 березня 2014 р. міська рада Севастополя та парламент АРК проголосува-
ли декларацію про державний суверенітет. 14 березня 2014 р. Конституційний
суд України визнав референдум неконституційним, його результати не визнала
абсолютна більшість країн світу. Наступного дня Верховна Рада ухвалила рішен-
ня про розпуск кримського парламенту. Незаконний референдум 16 березня
було проведено, до того ж із численними порушеннями. Зокрема, це було зафік-
совано Радою при президенті РФ з розвитку громадянського суспільства та прав
78
людини, але згодом відповідний звіт було названо «неофіційним» .
Як зазначалося, велика кількість місцевого населення мала проросійські на-
строї, що було результатом прорахунків у кримській політиці попередніх років
і зловживаннями владою ставлеників Партії регіонів. Бойкотували референдум
кримськотатарська громада та проукраїнські налаштовані мешканці Криму. Не-
прямим доказом фальсифікації результатів незаконного референдуму є показни-
ки виборів на півострові у вересні 2014 р., організовані окупаційною владою:
була оголошена явка 53,61 % виборців, тоді як у березні начебто вона становила
82,7 %. Тобто за півроку 30 % виборців з невідомих причин різко знизили свою
політичну активність. За російськими «офіційними» даними, «за» анексію ви-
словилися загалом по Криму 96,77 %, у Севастополі — 95,6 %.
За два дні після «референдуму», 18 березня, була підписана «Угода між РФ
і Республікою Крим щодо прийняття до складу Російської Федерації Республіки
79
Крим і утворення у складі РФ нових суб’єктів» . Згідно з цим документом до
1 січня 2015 р. мав тривати «перехідний період» з інтеграції нових суб’єктів до
економічної, фінансової, кредитної та правової системи РФ (особи, які проходи-
77 Головко В. Оккупация Крыма. С. 70.
78 Проблемы жителей Крыма. Сайт Совета при президенте РФ по развитию граждан-
ского общества и правам человека. URL: http://www.president-sovet.ru/structure/gruppa_po_
migratsionnoy_politike/materialy/problemy_zhiteley_kryma.php
79 Договор между РФ и Республикой Крым о принятии в Российскую Федерацию Респу-
блики Крым и образовании в составе РФ новых субъектов. 18.03.2014. URL: http://kremlin.
ru/events/president/news/20605
207