Page 228 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

яким протистояли кілька тисяч проросійських активістів. У тій ситуації ледь вда-
лося уникнути масового кровопролиття, хоча загинули дві особи — вони були
63
затоптані у натовпі .
Час грав проти Москви — ситуація у Києві поступово стабілізувалась, події
розгорталися за сценарієм 2004 р., коли після Майдану і переголосування друго-
го туру президентських виборів протягом місяця ситуація у країні повернулася
до норми. Натомість у Росії «сейсмічні ефекти» Майдану-2004 відчувалися ще
доволі довго, спричинивши масштабні зміни офіційної політичної ідеології та
структури влади. Подразники, які генерувала ідеологія волелюбності Майданів,
для російського політичного класу виявилася найпотужнішим чинником транс-
формації та імперського ресентименту. Провал позачергової сесії кримського
парламенту спонукав російське керівництво до активніших дій.
Точкою неповернення стало 27 лютого 2014 р., коли російські військові без
розпізнавальних знаків (у західних та українських ЗМІ їх назвали «зеленими чо-
ловічками», Росія не визнавала їх своїми військовослужбовцями) заблокували
будинок парламенту та Ради міністрів АРК у Сімферополі. Під загрозою авто-
матів було проведено засідання депутатів автономії, на якому відбулася зміна ке-
рівника уряду — ним став керівник партії «Русское единство» Сергій Аксьонов.
На 25 травня 2014 р. було призначено референдум про статус АРК. Російська
Державна дума терміново внесла «під кримську ситуацію» зміни до порядку
включення до складу Російської Федерації нових суб’єктів.
Київ не визнав зміну влади в Сімферополі та Севастополі, проте і не віддав
наказу військовим частинам про збройний опір. Українські військові пізніше не-
одноразово висловлювали думку, що застосовувати силу тоді було не тільки можли-
во, але й потрібно. Так, командувач ВМС України І. Воронченко (на час кримських
подій був заступником командувача ВМС України з берегової та територіальної
оборони) заявив: «Якщо б мені вернути час на 7-му годину ранку 27 лютого 2014
року, я би зробив один крок, який міг би врятувати Крим… Заарештував би Кон-
стантинова, його заступників, не пустив би Верховну раду (АРК. — Авт.) в буди-
нок парламенту. Зробив би це — вони не змогли б провести фейковий референдум.
Єльцин у 1993 році розстріляв свій парламент, ось таким же чином потрібно було
розстрілювати кримський. Знаючи, що там лише терористи, чому б не підірвати бу-
дівлю? А знаєте, що цікаво? У жовтні-листопаді 2013 р. відбувалися навчання СБУ
64
із залученням усіх силових структур з деблокування кримського парламенту» .
Про важкість ухвалення відповідного рішення свідчить один з протоколів (від
28 лютого 2014 р.) засідання РНБО, оприлюднений на другу річницю початку
65
агресії — 20 лютого 2016 р. (копія стенограми була оприлюднена на засіданні
комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, а згодом опуб-

63 Головко В. Оккупация Крыма. С. 47.
64 Решетилова О. Крым нас научил. Грани. 13.08.2016. URL:https://graniru.org/tags/
ukrograni/m.253753.html
65 25 років незалежності... С. 619—620.
202