Page 227 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

ток агресії Росії проти України датується 20 лютого, виходячи з даних українських
спецслужб. Зокрема, у ній зазначено: «Збройна агресія Російської Федерації проти
України розпочалася 20 лютого 2014 року, коли були зафіксовані перші випадки
порушення Збройними Силами Російської Федерації всупереч міжнародно-пра-
вовим зобов’язанням Російської Федерації порядку перетину державного кордону
України в районі Керченської протоки та використання нею своїх військових фор-
мувань, дислокованих у Криму відповідно до Угоди між Україною і Російською Фе-
дерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Фе-
дерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських
60
військових частин» . Росія також починає відлік анексії Криму з 20 лютого —
принаймні саме ця дата викарбувана на медалях, якими нагородили російських
військовослужбовців — учасників військової операції в Криму. Проте офіційний
дискурс малює зовсім іншу картину: зі слів В. Путіна, він задумався про можливе
захоплення Криму 23 лютого, за підсумками наради щодо порятунку В. Янукови-
ча, однак слова державного лідера РФ доволі систематично розходяться з правдою.
Як зазначає російський політичний журналіст М. Зигар, операція із захоплен-
ня Криму розпочалася все ж таки 20 лютого. У книзі «Вся кремлевская рать» він
пише: «Один з радників, який брав безпосередню участь у підготовці операції в
Криму, розповідає, що президент (В. Путін. — Авт.) дещо плутає дати: «ввічливі
чоловічки» були завантажені на кораблі у Новоросійську і відправлені до Севасто-
поля трохи раніше, 20 лютого — тобто ще до повалення Януковича». Поштовхом
до цих дій послужило досягнення компромісу між В. Януковичем і лідерами Євро-
майдану щодо врегулювання політичної кризи та продовження євроінтеграційно-
го курсу України. За даними, наведеними М. Зигарем, «кримською операцією» ке-
рував безпосередньо В. Путін зі своєї резиденції у Ново-Огарьово. У цьому також
брали участь міністр оборони С. Шойгу, секретар Ради безпеки РФ М. Патрушев,
61
глава ФСБ А. Бортников, глава Адміністрації Президента РФ С. Іванов .
Отже, станом на 24 лютого до Криму вже були перекинуті додаткові російські
військові підрозділи, зокрема повітрянодесантні війська, які відразу зняли відзнаки
62
з форми . На територію півострова хлинув потік членів російських парамілітар-
них та військово-патріотичних організацій. Так, лише від «Кубанського козацтва»
через керченську паромну переправу на територію півострова проникло 450 осіб.
Кремль не афішував своєї причетності до дестабілізації ситуації на півостро-
ві. 26 лютого було скликано позачергову сесію Верховної Ради АРК, що мала легі-
тимізувати анексію. Але вона не відбулася через масові зіткнення перед будівлею
парламенту. Проукраїнським силам вдалося зібрати понад 10 тис. прихильників,

60 Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федера-
ції та подолання її наслідків». Сайт Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/
laws/show/337-19
61 Зыгарь М. Вся кремлевская рать: Краткая история современной России. Москва, 2016.
С. 336—337.
62 Год в Крыму. Спецпроект «Вежливые люди». Онлайнпроект «Медуза». URL: https://
meduza.io/special/polite/who
201