Page 222 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 222
УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)
відносин автономія — центр, який склався у Криму із середини 1990-х років, і
нехтування принципами представницької демократії (а втім, це спостерігалося
по всій країні) призвели до утворення в автономії політичної системи, жорсткої
всередині, але нестійкої перед зовнішніми викликами.
Тим часом кримське населення, далеке від політики, потерпало від тих са-
мих економічних негараздів, що й пересічні громадяни в решті регіонів України.
Однак у суспільно-політичному вимірі очікування проросійськи налаштованих
кримчан спочатку виправдовувалися. Цьому сприяли укладення Харківських
угод з Росією (якими, зокрема, передбачалася пролонгація перебування Чорно-
морського флоту РФ у м. Севастополь), символічні кроки влади у мовному пи-
танні (В. Джарти від самого початку поставив питання щодо надання російській
45
мові статусу регіональної у Криму ), декларації центральної влади щодо роз-
ширення російсько-українських культурних та економічних зав’язків тощо. За
результатами соціологічних опитувань Центру ім. О. Разумкова, у 2011 р. спо-
стерігалося зниження сепаратистських настроїв серед кримського населення: у
2009 р. 32,3 % опитаних жителів Криму виступали за вихід зі складу України і
приєднання до Російської Федерації, у 2011 р. соціологи зафіксували зниження
цього показника до 24,4 %, зменшилася й частка прихильників ідеї російської
національної автономії у складі України: з 19,5 до 2,3 %. Водночас збільшилася
46
частка тих, хто виступав за розширення прав автономії Криму в складі України .
Упродовж 2010—2011 рр. центральна влада узяла курс на активізацію со-
ціально-економічного розвитку регіону. За ініціативи В. Джарти фахівцями
Національного інституту стратегічних досліджень була розроблена амбіційна
«Стратегія економічного та соціального розвитку АРК на 2011—2020 рр.» (за-
тверджена кримським парламентом у грудні 2010 р. ), що передбачала глибоку
47
модернізацію курортно-туристичної галузі (розширення спектра послуг з метою
завантаження відповідної інфраструктури не лише традиційного літнього сезо-
ну). З метою запобігання утворенню моногалузевої структури економіки пропо-
нувалося розвивати сучасний агропромисловий комплекс, модернізувати про-
мисловий (зокрема, щодо перспективи освоєння паливно-енергетичних ресурсів
шельфу Чорного моря) та ефективніше використовувати транзитно-транспорт-
ний потенціал півострова. До речі, до розробки Стратегії В. Джарти спочатку
долучив російського академіка С. Глазьєва, проте згодом того було відсторонено
від роботи. Каменем спотикання стала оцінка ролі Росії у розвитку півострова.
45 У серпні 2010 р. В. Джарти обіцяв: «Думаю, ми прийдемо до того, що російська стане
регіональною мовою у Криму. Такий статус вона вже тут мала, його пора повернути. Питан-
ня буде вирішено найближчим часом». Цит. за: Політична мапа Криму: 2010—2011. Про-
цеси і тенденції. Київ, 2012. С. 9.
46 Якість життя, головні проблеми кримчан, шляхи розвитку Криму. Національна безпека
і оборона. 2011. № 4—5. С. 82.
47 Постановление Верховной Рады АРК «О Стратегии экономического и социального
развития Автономной Республики Крым на 2011—2020 годы». URL: http://zakon4.rada.
gov.ua/ krym/show/rb0121002-10/page
196
