Page 225 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

мість було ухвалено рішення про створення спеціального муніципального під-
52
розділу міліції «Беркут» .
Ескалація перекинулась у Сімферополь. Зміна влади у Києві паралізувала
місцеву гілку виконавчої влади, розбудовану В. Джарти під «Сім’ю». Російські
та кримські ЗМІ, що й до цього висвітлювали Євромайдан у чорних фарбах, по-
силювали тривожність населення чутками про «українських фашистів», які
найближчим часом приїдуть тероризувати населення півострова. Далися взнаки
й поквапливі кроки революційної влади. Так, проти нової України було вико-
ристане рішення парламенту (ухвалене за ініціативи народного депутата фракції
«Батьківщина» В. Кириленка) щодо скасування скандального мовного закону
Ківалова — Колісниченка. Те, що воно було заветовано в. о. президента О. Тур-
чиновим, з огляду масових комунікацій вже нічого не вартувало. Російська про-
паганда розтиражовала тезу про «заборону російської мови націоналістами».
Контрастним, порівняно з іншими регіонами, було й ставлення місцевого на-
селення до учасників Антимайдану (навіть попри відомості про його проплачений
характер) та кримських правоохоронців. На півострові вони сприймались як чи не
народні герої — жертви свавілля «нацистів». Як згодом свідчив один із ватажків
так званої кримської самооборони: «“Беркут” на той момент в окремих регіонах
53
ставили на коліна, і ми не хотіли, щоб те ж саме відбулося у нас» . 22 лютого до
Криму з Києва повернулися співробітники спецроти Внутрішніх військ АРК та
«Беркуту», і в цей же день відбулося поховання двох військовослужбовців, які за-
гинули під час останніх боїв на Майдані. Як писав Т. Березовець, «загальний стан
54
кримських силовиків найкраще характеризували два слова — гнів та розпач» .
В експертному середовищі та серед силовиків у ті дні часто лунала думка, що
Крим може стати для В. Януковича плацдармом для силового придушення ре-
волюції у Києві або для встановлення у країні двовладдя. 23 лютого той дійс-
но прибув на півострів і наказав «Беркуту» блокувати сполучення з «великою
Україною». Він сподівався закріпитися у Криму, а далі «відновлювати законну
владу по всій Україні» . За наказом В. Януковича В. Захарченко зв’язався з ке-
55
рівниками міліції АРК і м. Севастополь та запросив їх на зустріч, на якій мав
бути присутнім прем’єр А. Могильов. Однак йому повідомили, що останній вже
виїхав з півострову. Місцеві очільники міліції не менш далекоглядно і успішно
ухилялися від зустрічі з експрезидентом. Оскільки оточення В. Януковича також
висловилось скептично щодо його амбітних планів, залишалася надія лише на
військову допомогу з боку В. Путіна, але той мав на Крим власні плани.
За свідченнями лідерів кримського сепаратизму, предметні розмови з росій-
ськими емісарами про відокремлення Криму від України розпочалися ще в се-
52 Прокуратура Севастополя проверяет законность избрания «народного мэра». Комента-
рі. 27 лют. 2014. URL: http://comments.ua/politics/454986-prokuratura-sevastopolyaproveryaet.html
53 Покушение на Крым. Новая газета. 24 апр. 2016. URL: http://www.novayagazeta.ru/
inquests/72830.html
54 Березовець Т. Анексія: острів Крим. Хроніки «гібридної війни». Київ, 2015. С. 39.
55 Захарченко В. С. 207—208.
199