Page 220 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

силення авторитаризму влади. З іншого боку, на відміну від більшості регіонів,
де нові владні команди зазвичай формувалися на основі місцевих еліт, кримські
політики були жорстко відсунені на другорядні ролі.
На президентських виборах 2010 р. В. Янукович отримав абсолютну під-
тримку кримського електорату: у другому турі по АРК він набрав 78,24 % голо-
сів проти 17,31 % Ю. Тимошенко та 3,23 % виборців, які проголосували «про-
ти всіх». У м. Севастополі диспозиція політичних уподобань дала, відповідно,
84,35, 10,38 та 4,36 %. Вищу підтримку В. Янукович отримав лише у Донецькій
(90,44 %) та Луганській (88,96 %) областях. У березні 2010 р. головою Ради Міні-
стрів АРК було призначено В. Джарти — одну із найдовіреніших осіб В. Януко-
вича, котрий мав великий плив серед «регіоналів».
Команда В. Джарти на півострові добивалася повної лояльності місцевих
еліт. 17 березня 2010 р. був змушений подати у відставку голова Верховної Ради
АРК А. Гриценко, який обіймав цю посаду з 2006 р. (за підтримки місцевої
еліти він проводив досить зважену і гнучку політику у відносинах з Києвом,
вступаючи у ситуативні союзи з різними політичними силами). Наступного
дня А. Гриценко був призначений головою Херсонської ОДА, але за три міся-
ця його було звільнено.
Протягом 2010 р. команда В. Джарти збільшувала свій вплив на півострові,
насамперед у силових структурах. Кримський політолог А. Нікіфоров у лютому
2011 р. констатував: «На відміну від усіх попередніх прем’єр-міністрів (уряду
АРК. — Авт.) тільки Джарти може так розпоряджатися силовими структура-
ми. Немає формальної підлеглості, проте до поняття «джартинської вертикалі»
входять якраз і силовики, і прокуратура, і органи внутрішніх справ. Це дає йому
змогу діяти саме тими методами й будувати свою систему володарювання, яка
40
була просто недосяжна для інших людей» .
На місцеві політичні сили здійснювався тиск, щоб змусити їх або приєдна-
тися до партії влади, або узгоджувати з нею свої дії. Це викликало спротив на-
віть у найближчих союзників регіоналів. Так, голова кримського осередку КПУ
Л. Грач, політик всеукраїнського рівня, намагався організувати акції протесту
проти антидемократичних дій нової управлінської команди і безуспішно поста-
вити питання в парламенті АРК про відставку В. Джарти (приводом для цього
стало усунення представників КПУ з уряду автономії). КПУ на той час входила у
Верховній Раді України разом з Партією регіонів і Блоком Литвина до «Коаліції
стабільності та реформ», однак не мала міністерських портфелів.
Завдяки прямому тискові та використанню адміністративного ресурсу Пар-
тія регіонів на місцевих виборах жовтня 2010 р. здобула безумовну перемогу, на-
бравши 48,93 % голосів виборців за свій партійний список і вигравши у 48 з 50
мажоритарних округів. Показово, що проти недемократичних дій влади висту-
пали синхронно непримиренні політичні супротивники: Блок Юлії Тимошенко,
40 Цит. за: Вовнянко Д. Часи підкорення Криму. Український тиждень. 11 лют. 2011.
URL: http://tyzhden.ua/Politics/16891
194