Page 234 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ли військову службу чи повинні були бути призваними до лав збройних сил РФ
до 2016 р., мали служити на території півострова). Формально офіційними мо-
вами в новому суб’єкті РФ визнавалися російська, українська та кримськотатар-
ська (але, як показали подальші події, українська та кримськотатарська мови були
безсоромно витіснені зі вжитку в державних органах влади, а про суспільний та
інформаційний простір годі й казати). Нарешті, усі мешканці Криму автоматич-
но визнавалися громадянами РФ за винятком тих, хто протягом місяця встиг по-
дати заяву про збереження українського громадянства.
До 21 березня 2014 р. російська влада швидко провела всі формальні про-
цедури щодо включення АРК і Севастополя до складу РФ, цього ж дня був утво-
рений Кримський федеральний округ.
Кримський окупаційний режим та Україна. Із захопленням Криму росі-
янами на півострові відбулося згортання громадянських свобод, насамперед це
стосувалося етнічних українців і кримськотатарської громади. Їх звинувачували
в екстремізмі, російські спецслужби проводили обшуки, вилучали національну
символіку, книжки українською та кримськотатарською мовами, припиняли ді-
яльність громадських організацій і засобів масової інформації, заборонили в’їзд
на півострів громадським активістам (зокрема лідерам кримськотатарського на-
роду Р. Чубарову та М. Джемілєву), примушували відмовлятися від українського
громадянства на користь російського, закривали українські школи й класи, фа-
культети української мови у закладах вищої освіти тощо.
Наслідком такої політики РФ став значний переселенський рух: десятки тисяч
людей були змушені залишити свої домівки і виїхати з півострова до континенталь-
ної України. В умовах постреволюційної політичної та економічної нестабільності
і розгортання військових дій на Сході країни центральна влада мало чим могла до-
помогти переселенцям і українським громадянам, що залишилися на окупованому
півострові. Київ міг лише формально, в юридичній площині, відреагувати на нову
ситуацію. Зокрема, для Криму було запроваджено режим «вільної економічної
80
зони» . У серпні 2014 р. Верховна Рада ухвалила відповідний закон, за яким до
деокупації півострова звільнялися від податків та інших платежів юридичні та фі-
зичні особи, котрі залишилися в Криму, уводилась мультивалютність у розрахун-
ках, надавалось право не виплачувати іпотечні кредити місцевим банкам тощо.
Для легітимізації своєї влади у Криму Росія організувала у вересні 2014 р.
місцеві вибори, у яких начебто взяли участь 709 тис. осіб, або 53,61 % від вне-
сених у списки для голосування (для порівняння: участь кримчан в останніх пар-
ламентських виборах 2012 р. становила 49,45 % ). За підсумками «виборів»
81
до «Державної Ради РК» потрапили лише дві політичні сили — кримське від-

80 Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснен-
ня економічної діяльності на тимчасово окупованій території України: Закон України від
12.08.2014 р. № 1636-VII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1636-18
81 Хід голосування по регіонах України. Вибори народних депутатів України 28 жовтня
2012 року. URL: http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/wp084?PT001F01=900
208