Page 241 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

ни кримчани зіткнулися з реальною зміною півострова на фортецю в облозі, де
повсякчас очікують на початок бойових дій.
Російська позиція з кримського питання загалом зрозуміла: наполягати
на тому, що «Крим — наш!». 3 вересня 2016 р. напередодні саміту «Великої
двадцятки» В. Путін у черговий раз заявив: «Питання категорично закрите.
Повернення до попередньої системи не існує взагалі». Водночас проблемою
для Москви залишається легітимація «закриття» кримського питання, а також
прив’язаний до нього міжнародний санкційний режим. Показово, що жодних
нових ідей з цього приводу у російського політичного керівництва не з’являється.
Зокрема, міністр іноземних справ С. Лавров, у вересні 2016 р. апелював до про-
пагандистського документа «Правові обґрунтування позиції Росії по Криму
92
та Україні» , підготовленого ще у квітні 2014 р. На основі його положень він
підводив такий підсумок: «…Жодної правової проблеми із визнанням нашими
західними партнерами возз’єднання Криму з Російською Федерацією не існує.
Немає політичної волі, а є лише очевидне політичне бажання використовувати
цю ситуацію у тій лінії, яка давно, задовго до України, проводилася Заходом під
«проводом» США на стримування Російської Федерації, оскільки Росія почала
набувати надмірну, на погляд західних колег, самостійність». Іншими словами,
Росія налаштована на «гру у довгу» і виходить з того, що рано чи пізно єдність
цивілізованого світу порушиться.
Нового звучання кримське питання набуло у контексті президентських вибо-
рів в Росії 2018 р., дата яких спеціально була перенесена на день «приєднання»
півострову до Росії — 18 березня. Тема «збирання російських земель» стала цен-
тральною у передвиборчій кампанії В. Путіна. Відвідуючи історико-культурний
заповідник «Херсонес Таврійський» (розташований поряд із Севастополем),
він заявив: «Тут треба створювати руську, російську Мекку. Справа не в тому,
що тут князь Володимир хрестився, а в тому, що після цього тут розпочалося
укріплення централізованої російської держави» . Тим самим Крим було назва-
93
но реперною точкою розбудови політичного режиму, побудованого В. Путіним,
а це означає — поки цей режим існуватиме, не варто сподіватися на добровільне
повернення Криму.
На відміну від Росії у офіційного Києва так і не з’явилося чіткої стратегії на
кримському напрямі з обґрунтованою часовою перспективою. Лише частково це
можна пояснити тим, що керівництво було зайнято організацією стримування
збройної агресії Росії на Сході України (власне, дестабілізація на Донбасі була, по-
між іншого, засобом відвернути увагу від окупації Криму) в умовах економічного
спаду та постреволюційної внутрішньополітичної боротьби. Пасивність Києва

92 Правовые обоснования позиции России по Крыму и Украине. Сайт посольства РФ в
КНДР. URL: http://www.rusembdprk.ru/ru/press-relizy/155-pravovye-obosnovaniya-pozitsii-
rossii-po-krymu-i-ukraine
93 Путин предложил создать в Херсонесе русскую Мекку. Лента. ру. 17.08.2017. URL:
https://lenta.ru/news/2017/08/18/mekka/
215