Page 267 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 6. Революція гідності та збройна агресія Росії у 2014—2015 рр.

сподівалися на втечу українських військових і тріумфальний вступ у місто без
бою: «Вони сподівалися, що масований тиск і близький підхід деморалізує на-
ших хлопців, і вони зможуть заїхати без спротиву. Насправді, частина дійсно
злякалася — керівництво армії у Бердянськ зібралося. Але основні наші сили не
похитнулися». Натомість І. Гіркін вважає, що російські підрозділи не мали на-
казу брати Маріуполь: «…В основному на Маріуполь наступали “відпускники”
(тобто регулярні російські частини. — Авт.)… Маріуполь був порожній, там дві
доби не було українських військових, можна було узяти без бою. Але був наказ не
154
займати. Не просто наказ зупинитися, а наказ у жодному разі не займати» . У
діях Росії була своя логіка — їй не був потрібний Донбас, їй була потрібна під-
контрольна Україна.
Слушною є також думка першого заступника командувача ракетних військ
та артилерії ЗСУ Ю. Ярусевича про те, що захоплення Маріуполя відтягнуло за-
пеклі бої в Іловайську і втрати російських військ у них: «На мою думку та на
думку багатьох військових фахівців, приблизно 28—30 серпня регулярні підроз-
діли російської армії повинні були оволодіти містом Маріуполь. Відрізати нас
від Азовського моря та за сприятливих умов просунутися вглиб нашої країни.
Крім трагедії, Іловайськ — це й подвиг наших воїнів» . Стосовно Іловайська,
155
то слід визнати, що «Іловайський котел» став деморалізуючою поразкою для
України, що посіяла недовіру до політичного та військового керівництва країни
у суспільстві, яке от-от очікувало переможних реляцій про успішне завершення
АТО. Однак Іловайська битва стала першим у новітній історії зіткненням на полі
156
бою українських і російських регулярних військ . Вона увиразнила військово-
технічне відставання України, проблеми із системою управління військами, проб-
леми з моральним духом (деякі підрозділи залишили місце боїв без наказу, чим
ускладнили становище оточених), відсутність повноцінної інтеграції доброволь-
чих батальйонів до безпекових структур держави (що і було зроблене упродовж
двох місяців після Іловайська) тощо. Але саме Іловайськ засвідчив, що російські
війська можна «бити», десятки російських військовослужбовців були взяті в по-
лон. Він же показав, що Москві жодним чином не можна вірити — «зелений
коридор», начебто організований для виходу українських військ, по суті став
смертельною пасткою. Слова про гідність російського офіцера і солдата вияви-
лися пропагандистською маячнею. Кількість потенційних жертв зменшила та
обставина, що українські силовики не склали зброю, як того вимагали росіяни,
відбувся бій, і значна частина українців спромоглася пробитися з оточення.
154 «Кто ты, “Стрелок”?»...
155 Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24—29
серпня 2014 року. 19 жовт. 2015. URL: http://www.slideshare.net/ssuserf2de06/2429-2014
156 Загальна хронологія боїв під Іловайськом викладена «по гарячих слідах» у статті:
Бутусов Ю. Подвиг и трагедия Иловайска. Цензор. 5 верес. 2014. URL: http://censor.net.
ua/resonance/301413/podvig_i_tragediya_ilovayiska та у доповіді Генерального штабу ЗСУ
«Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24—29 серпня
2014 року». 19 жовт. 2015. URL: http://www.slideshare.net/ssuserf2de06/2429-2014
241