Page 270 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

лементації положень Мінського меморандуму (деталі цього документа невідомі,
162
є лише заява МЗС України від 19 січня 2015 р., в якій він згадується ). Однак
Росія відкликала свій підпис під документом.
Розпочався новий виток військової ескалації. За свідченням тогочасного
голови Донецької ОДА С. Тарути, В. Путін тричі у розмовах з П. Порошен-
ком озвучував свої тактичні цілі на Донбасі: Донецький аеропорт, Дебальцеве
і Маріуполь 163 . Власне, ці об’єкти й стали основними гарячими точками кінця
2014 — початку 2015 рр.
У відповідь на фактичний відхід Росії від вересневих мінських домовленос-
тей Україна ініціювала призупинення дії закону, який надавав особливий статус
ОРДЛО, отже, місцевих виборів 7 грудня не проводилося. Навіть більше, Укра-
їна припинила фінансування бюджетних установ «ДНР / ЛНР», субсидування
державних шахт, кошти, заплановані на субсидії для місцевого населення, були
спрямовані до інших регіонів України. До того ж навколо сепаратистських те-
риторій були побудовані фортифікаційні лінії — українська армія готувалася
до відсічі можливого наступу бойовиків за підтримки Росії. Тим самим Кремль
знову загнав себе в глухий кут. Міжнародні санкції та падіння цін на нафту при-
звели до погіршення економічної ситуації всередині країни. Росія опинилася в
ізоляції та була виключена з «великої вісімки». У такій ситуації Кремль вдався
до традиційної імперської риторики, погрожуючи новою «холодною війною»,
гонкою озброєнь і ядерними ударами по країнах Заходу. Водночас він знизив
планку своїх вимог — згідно із заявами російського керівництва, його б задо-
вольнили «абсолютні» гарантії невступу України до НАТО та визнання анексії
Криму. «Федералізація» та захист «русского мира» вже були не актуальними.
Проте це однозначно було неприйнятним для України та її зовнішньополітич-
них партнерів. Навпаки, офіційний Київ повідомив своїх партнерів про плани
відмовитися від позаблокового статусу. 23 грудня 2014 р. конституційною біль-
шістю Верховної Ради відповідний закон було ухвалено. У пояснювальній запис-
ці до законопроєкту зазначалося: «Агресія Російської Федерації проти України,
незаконна анексія нею Автономної Республіки Крим, ведення проти нашої дер-
жави так званої “гібридної війни”, військове втручання у східних регіонах Укра-
їни, постійний військовий, політичний, економічний та інформаційний тиск з
боку Росії зумовлюють необхідність пошуку більш дієвих гарантій незалежнос-
ті, суверенітету, безпеки і територіальної цілісності України. Позаблоковий ста-
тус України, який був закріплений у Законі України “Про засади внутрішньої і
зовнішньої політики”, виявився неефективним у контексті убезпечення держави
від зовнішньої агресії та тиску. Тривале перебування України у “сірій” буферній
зоні між потужними системами колективної оборони є додатковим викликом

162 Заявление МИД Украины о состоянии выполнения Минских договоренностей.
Кабінет Міністрів України. 19 січ. 2015. URL: http://www.kmu.gov.ua/control/ru/publish/
article?art_id=247877478
163 Сергій Тарута: Порошенко був...
244