Page 268 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Іловайськ дав можливість українським силовикам виграти час і сконцентрува-
тися на недопущенні захоплення Маріуполя. 1 вересня по російському військовому
угрупуванню було нанесено ракетний удар системою «Точка-У», внаслідок чого
воно втратило боєздатність. А 4 вересня бійці 79-ї та 95-ї аеромобільних бригад у
взаємодії з підрозділами Національної гвардії та 17-ї танкової бригади розпочали
рейд, що змусив російські війська та проросійських бойовиків стати до глухої обо-
157
рони . ЗСУ відновили контроль над кількома населеними пунктами. Подальший
наступ було призупинено відповідно до мирних домовленостей у Мінську.
Українська армія, здатна завершити визволення населення Донбасу від теро-
ристів, була не готова до повномасштабних бойових дій з вишколеною російською
армією. Відтак Україна змушена була знову сісти за стіл переговорів з Росією. Вже
26 серпня у Мінську відбулася багаточасова розмова П. Порошенка та В. Путіна
(український президент назвав переговори «дуже складними» 158 , а російський,
який говорив з позиції сили, багатозначно заявив: «Встреча была очень хорошей,
159
мне так показалось. Достаточно откровенной» ). Отже, 5 вересня 2014 р. у Мін-
ську був підписаний протокол про припинення вогню: сторони домовилися про
формування 30-кілометрової зони розмежування, контроль українсько-російсько-
го кордону фахівцями ОБСЄ. Далі після складних переговорів Україна згодила-
ся де-факто надати територіям, які на початок вересня опинилися під контролем
«ЛНР» і «ДНР», права автономії і не припиняти їхнього субсидування. Відпо-
відний статус мав бути наданий на три роки. 7 грудня 2014 р. передбачалося прове-
дення демократичних місцевих виборів, аби населення (а не російське керівництво)
самостійно обрало тих, хто буде його представляти. Водночас Росія намагалася
легалізувати кишенькові «республіки»: для цього у серпні, напередодні відкритої
агресії, російські громадяни, які очолювали «ЛНР» і «ДНР», були відкликані до
Москви, а на їх місця призначені місцеві мешканці — І. Плотницький, який перед
тим був «міністром оборони ЛНР», та О. Захарченко, який очолював бандформу-
вання «Оплот». Протокол був підписаний Х. Тел’явіні, Л. Кучмою, М. Зурабовим,
також стояли підписи І. Плотницького та О. Захарченка, але без згадування посад
та утворень, які начебто вони представляли . На розвиток протоколу 19 вересня
160
був підписаний меморандум, який деталізував режим припинення вогню, зокрема,
передбачав відведення важкої техніки, заборону використання бойової авіації тощо.

157 Марко С. Хроника гибридной войны. Киев, 2016. С. 200—201.
158 Порошенко назвал переговоры в Минске очень сложными. Корреспондент. 27 авг.
2014. URL: http://korrespondent.net/ukraine/3410673-poroshenko-nazval-perehovory-vmynske-
ochen-slozhnymy
159 Путин уверяет, что договорился о передаче второй «гуманитарки» для Донбасса.
Главред. 29 авг. 2014. URL: http://glavred.info/politika/putin-uveryaet-chto-dogovorilsya-
sporoshenko-o-peredache-vtoroy-gumanitarki-dlya-donbassa-288781.html
160 Протокол по итогам консультаций Трехсторонней контактной группы относительно
совместных шагов, направленных на имплементацию Мирного плана Президента Украины
Петра Порошенко и инициатив Президента России Владимира Путина. ОБСЕ. 7 сент. 2014.
URL: http://www.osce.org/ru/home/123258?download=true
242