Page 418 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

це, так би мовити, узагальнені цифри. Показники промислового падіння по пев-
них галузях вражали не меншою мірою. За підсумками 2014 р., промислове ви-
робництво Донецької області зменшилося на 31,5 %, Луганської — на 42 %; у
першому кварталі 2015 р. — на 52,5 та 88 % відповідно. Найменшою мірою па-
діння зачепило видобувну промисловість (13,7 % у 2014 р, 27,2 % — у першому
кварталі 2015 р.); найбільшою — галузі, що залежали від коксівного вугілля. Вже
в першому кварталі 2015 р. падіння в металургійній галузі становило 26 %, ви-
робництва коксу та коксопродуктів — 51,9 %, постачання електроенергії, газу та
26
води — 15,5 %, машинобудування — 25,1 %, хімічної промисловості — 22,6 % .
Значно приголомшливішою є динаміка конкретних підприємств, більшість
з яких були містоутворювальними, тобто забезпечували роботою та засобами іс-
нування десятки тисяч осіб. Упродовж 2014 р. припинили роботу або працюва-
ли не на повну потужність Алчевський металургійний комбінат (13 % загально-
го виробництва металургійної продукції), ПАТ «Донецький металопрокатний
завод», ПАТ «Донецький електрометалургійний завод» (2 % загального ви-
робництва металургійної продукції), ПАТ «Стахановський завод феросплавів»
(20 % загального виробництва феросплавів), ПАТ «Авдіївський коксохімічний
завод», ПАТ «Ясинівський коксохімічний завод» і ЗАТ «Горлівський коксохі-
мічний завод», ПАТ «Концерн Стирол», ПАТ «Донецькгірмаш», ПАТ «До-
нецький енергозавод», ПАТ «Азовмаш», ПАТ «Стахановський вагонобудів-
ний завод», ВАТ «Ясинуватський машзавод» та ін. Монопрофільні міста, що
потрапили до зони активних обстрілів, завмерли. Закриття шахт у містах Торез,
Селидове, Сніжне, Шахтарськ, Стаханов, Вугледар, Українськ, Вуглегірськ по-
ставило їхнє населення на межу виживання. У Торезі, Стаханові, Шахтарську,
Моспиному запустився процес деурбанізації. В умовах гострої соціально-еконо-
мічної кризи перебували Авдіївка, Єнакієве, Алчевськ.
Події «русской весны» засвідчили, що промислова велич Донбасу виявилася
напрочуд вразливою: руйнування одного підприємства спричиняло своєрідний
ефект доміно, блокуючи цілі виробничі ланцюжки. Найменш захищеними у си-
туації взаємних неплатежів, колапсу банківської системи та товарно-грошових
відносин виявилися багатотисячні трудові колективи підприємств-монополістів,
які невдовзі опинилися в епіцентрі рейдерської вакханалії. У неймовірно важ-
ких умовах, переховуючись тижнями у підвалах і льохах, населення виживало за
рахунок пенсій і гуманітарної допомоги. «Республіки», що розбудовувалися у
віртуальному просторі російських і «русскомирских» інформаційних ресурсів,
трималися завдяки фінансовій підтримці Росії.
Підсумовуючи наслідки першого півріччя війни в українському Донба-
сі, газета «Бізнес» повідомляла, що було повністю або частково зруйновано
81 об’єкт транспортної інфраструктури, 51 промисловий об’єкт, 10 об’єктів
енергетики, 165 об’єктів комерційної нерухомості, пошкоджено мости та шля-
хопроводи загальною довжиною 3 км, 1 тис. км автошляхів. Втрати робочих
26 Економіка окупованого Донбасу. Київ, 2015. URL: http://newukraineinstitute.org/new/531
392