Page 443 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 12. Півострів несвободи

позиції кримськотатарської громади, вагомо підкріпленій злагодженою роботою
правозахисників і міжнародним резонансом, градус негативізму та дискримінації
з боку силових структур вдалося дещо знизити, однак про нормалізацію ситуації
не йдеться. Універсальне звинувачення в екстремізмі є платформою перманент-
них репресивних дій проти громади та її лідерів, спрямованих на каналізацію
протестного потенціалу.
Кримські татари, які вже не перше сторіччя є універсальним «Іншим» для
росіян у Криму і які навесні 2014 р. знову засвідчили свою принципову позицію
у зіткненнях під Кримським парламентом, цілком прогнозовано стали першо-
черговим об’єктом відточування колонізаційних практик сьогодення. Порівняно
з попередніми епохами, вони не змінилися у своїй суті, набувши нового звучан-
ня. Окупаційна влада маніпулює громадською думкою та знеособлює протестний
рух, створюючи фіктивні громадські організації та заборонивши Меджліс крим-
ськотатарського народу, нав’язує нікому не відомих осіб як уособлення громад-
ської думки та ізолює визнаних громадських авторитетів, пропагуючи фальшиві
суспільні настрої у ЗМІ та виштовхуючи з Криму телеканал ATR, унеможливлює
навчання кримськотатарською мовою й безсоромно нав’язує російську мову та
імперський історичний дискурс, — власне, не вигадувала нічого нового: вона діє
як справжня правонаступниця СРСР, тими самим інструментами, однією рукою
даючи — іншою забираючи.
2018 р. серед 75 депутатів так званого Кримського парламенту лише троє
були кримськими татарами. Це не заважало створювати картинку прихильного
ставлення «русского мира» до кримськотатарської спільноти та уславлювати її
осяйні перспективи у євразійському цивілізаційному майбутньому. Певне, так
мають виглядати неодноразово озвучені заступником голови парламенту Криму
Ремзі Ільясовим повідомлення про можливість запровадження квотного принци-
пу формування органів влади в Криму . Підносячи це чи не як ознаку особливої
15
уваги до кримських татар, російські ЗМІ та політики умовчують, що система націо-
нальних квот у російському законодавстві не закріплена, хоч і поширена в деяких
суб’єктах Російської Федерації (Дагестан, Карачаєво-Черкесія, Кабардино-Балка-
рія). Застосування її є вимушеним кроком для підтримання консенсусу в регіонах
із найменш усталеними традиціями демократії та хитким балансом міжетнічного
порозуміння. У Криму, з його бурхливою політичною історією, постановка пи-
тання є оманливим маневром. Як зазначає Юлія Тищенко, «в Міжнародному суді
ООН у Гаазі розглядається низка положень, пов’язаних із порушенням Росією
статті про протидію дискримінації, і є невідкладні заходи, зокрема щодо питань
16
представництва організації кримських татар — того ж Меджлісу» , однак оку-
паційна адміністрація намагається зробити вигляд, що проблем із цим у Криму
немає. Варто не забувати, що тимчасові поступки кримським татарам ніколи не

15 Сергій Громенко. Політика загравання: навіщо кримським татарам квоти в російських
органах влади. Крим. Реалії. 2018. 13 лип. URL: https://ua.krymr.com/a/29361247.html
16 Там само.
417