Page 469 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 12. Півострів несвободи

мови було об’єднано. До кінця 2014 р. українську мову як мову викладання з ви-
щої освіти в Криму було вилучено.
Фронтальне згортання освіти українською мовою супроводжувалося розмір-
ковуваннями так званої міністра освіти, науки і молоді Криму Наталі Гончарової:
«У Криму багато представників цього народу. Просто зараз такий період. Він
мине. І у школі українську як мову навчання не треба нав’язувати, щоб не отри-
мувати зворотне. Не можна асоціювати мову з політикою, але й ламати усталений
стереотип поведінки на піку напруженості, коли Крим має багато неприємностей
125
від представників сусідньої держави, не треба» . Можна сповна оцінити цинізм
окупаційної адміністрації, яка, відхопивши шмат території сусідньої держави,
бідкається з неприємностей, які та їй нібито спричиняє. Однак ситуація з пер-
спективами українців Криму як етнокультурної спільноти в РФ не є винятковою.
Обмеження доступу українців Росії до освіти рідною мовою та згортання мережі
національно-культурних товариств і громадських організацій українців, що фак-
тично призвело до ліквідації національно-культурної автономії українців, визнан-
ня Генеральною прокуратурою Росії небажаною діяльності Світового конгресу
українців, посилення контролю за фінансуванням ЗМІ та культурних організацій
з-за кордону, що наражає національні організації на небезпеку звинувачень у ство-
ренні «п’ятої колони» та втручанні у внутрішні справи вкупі з повсякчасними
звинуваченнями у нацизмі, — усе це катастрофічно звужує рівень очікувань щодо
майбутнього українців у РФ. Вирішення питання вивчення української та решти
національних мов віддане на відкуп місцевих і шкільних адміністрацій, які, при-
криваючись положенням про обов’язковість заяви батьків, фактично звели на-
нівець і без того непоказні результати українізації в Криму. Адміністративними
засобами та нехитрими маніпуляціями із масовою свідомістю українська мова, що
за буквою закону є третьою офіційною мовою (разом із російською та кримсько-
татарською), витіснена на маргінес суспільного та культурного життя півострова.
25 березня 2016 р. припинила виходити єдина україномовна громадсько-по-
літична літературна газета «Кримська світлиця», редакція через неможливість га-
126
рантувати безпеку співробітникам перемістилася до Києва . Не лише ліквідація
україномовного шкільництва на півострові, а й закриття у грудні 2015 р. сімферо-

125 Цит. за: Максим Немирич. Українська культура в Криму: похорон живцем. Крым.
Реалии. 2016. 18 февр. URL: https://ua.krymr.com/a/27494444.html
126 Із території материка нині відбувається мовлення на півострів українськими масме-
діа. Зокрема, кримська команда «Радіо Свобода» підтримує діяльність трьох інформаційних
сайтів: російською (Крым. Реалии, http://ru.krymr.com), українською (Крим.Реалії, http://
ua.krymr.com) і кримськотатарською мовами (Qırım. Aqiqat, http://ktat.krymr.com), готує дві
щотижневі телевізійні програми з унікальним кримським контентом — «Крим. Реалії» на
загальнонаціональному каналі новин «24» і «Крым. Настоящий» на міжнародному теле-
каналі «Настоящее время». У вересні 2015 р. кримська команда спільно з Українським радіо
запустила «Радіо Крим. Реалії», що транслює свої передачі на Крим, південний схід України
і передгірні райони Північного Кавказу, а з вересня 2017 р. — цілодобовий канал «Радіо
Крим. Реалії» на частоті 105,9 FM.
443