Page 466 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

домо, до критики не привчені. Санаторій вважався одним із флагманів радянської
кардіології, частина його приміщень розташована в будівлях Лівадійського пала-
цу. «Лівадію» купив відомий російський олігарх Костянтин Малофєєв усього за
509 млн руб. ($7,6 млн). У липні 2019 р. було продано три санаторії: «Місхор»
за 380,2 млн руб., «Ай-Петрі» за 416,4 млн руб., «Дюльбер» за 702,7 млн руб.
Покупцем стала приватна фірма ТОВ «Керуюча компанія інфраструктурних
про єктів», засновником якої є згаданий В. Зарицький. Він також отримав 30 га
санато рію «Перлина» поруч із Ластівчиним гніздом, де заплановано будівницт-
во віл леджу. Олександр Лієв зауважує, що сам В. Зарицький, очевидно, жодного
стосунку до санаторіїв не матиме. Насправді українські туроб’єкти опиняться в
113
руках братів Ротенбергів, про що свідчать дані журналістських розслідувань .
Таку тенденцію експерти та аналітики оцінюють як своєрідне «роздавання бону-
сів» особам і групам осіб, безпосередньо причетним до анексії Криму.
Помітні зміни відбулися в етносоціальній структурі населення півострова.
Нині так звані понаехавшие перетворилися на привілейовану верству населен-
ня, яка обіймає впливові посади, отримує підвищені зарплати та пенсії, пільгове
житло, позачергові місця в школах і дитячих садках . «Зміцнення» місцевих
114
правоохоронних органів та органів державної безпеки кадрами з Росії відбулося
вже впродовж 2014 р. Місцева ФСБ комплектувалася майже виключно за рахунок
російських кадрів, що було цілком логічним: саме вона стала потужним інстру-
ментом тиску на управлінців та місцеву громаду . Мігранти з Росії, як і в часи
115
першої російської анексії та після депортації кримських татар ставали соціальним
тараном, за допомогою якого Росія намагається зробити анексію незворотною.
Кримчани обурюються з цього приводу в соціальних мережах, проте витіснен-
ня їх за межі півострова лише пришвидшується, адже невирішеність низки про-
блем соціально-економічного простору не залишає їм тут місця. За висновками
С. Стельмаха, «в “російському” Криму цілеспрямовано насаджується “працююча
бідність”. Левова частка грошей витрачається на їжу, одяг і дах над головою. Навіть
прибічники анексії визнають, що з приходом Росії кримчани не стали багатшими.
Хіба що отримали можливість придбати автомобілі за внутрішньоросійськими
116
цінами» . За таких обставин їм не лишається нічого іншого, як заднім числом
підраховувати збитки та шукати винних, де завгодно — лише не у власних непра-
вильних рішеннях. Проте коротка пам’ять властива не лише обивателям, вона ак-
тивно запроваджується на всіх рівнях суспільного дискурсу.
Стратегічна мета Кремля полягає у трансформуванні Криму на військову базу
113 Олександр Лієв. Окупований Крим. Підсумки п’ятого турсезону. НВ. 2018. 27 груд.
URL: https://nv.ua/ukr/opinion/okupovanij-krim-pidsumki-pjatoho-tursezonu-2514537.html
114 Черга до дитячих садочків складає 60 тис., забезпеченість місцями в дошкільних за-
кладах становить 50 % від потреб, кількість лікарень зменшилася на 7 %.
115 Покушение на Крым. Новая газета. 2016. 24 апр. URL: http://www.novayagazeta.ru/
inquests/72830.html
116 Сергей Стельмах. Мифический «рост доходов» крымчан. Крим. Реалії. 2018. 2 квіт.
URL: https://ru.krymr.com/a/29140177.html
440