Page 477 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 13. Донбаська рана: ОРДЛО

Тодішній очільник Донецької області Б. Колесніков закликав до створення не-
3
залежної держави зі столицею у Харкові . Йшлося про Південно-Східну Україн-
ську Автономну Республіку, яку журналісти охрестили абревіатурою «ПіСУАР».
Не менш загрозливо лунала промова глави Харківської облдержадміністрації Єв-
гена Кушнарьова: «Протягом тижня ми бачили, як відбувався добре організова-
ний і добре профінансований державний переворот. Винні не люди, а та страшна
рука, яка вивела їх на вулиці й надалі маніпулює натовпом… гарячим головам під
помаранчевими знаменами хочу нагадати шкільний курс географії. Від Харкова
до Києва — 480 км. А до кордону з Росією — 40 км. Ми ніколи не дозволимо Га-
личині вчити нас, як жити» . У разі скасування Верховним Судом рішення ЦВК
4
про визнання В. Януковича Президентом України не визнавати рішення і готува-
тися до проведення референдуму щодо створення республіки «під» президента
В. Януковича закликала Раїса Богатирьова. Утім, обмежившись попередженням та
емоційною підтримкою В. Януковича, зібрання не ухвалило жодних документів,
що могли б стати формальним приводом до запуску сепаратистського сценарію.
Невдовзі Донецька облрада ухвалила рішення про призначення референдуму
щодо автономії Донецької області. Надзвичайна сесія Харківської обласної ради
вирішила припинити відрахування коштів до державного бюджету, розпочати
формування добровільних народних дружин і припинити трансляцію телекана-
лів «Ера», «П’ятий канал» і «Сьомий канал». Вагомим було також ініціюван-
ня обговорення з Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Донецькою,
Дніпропетровською, Запорізькою, Луганською, Одеською, Херсонською, Мико-
лаївською обласними радами, Севастопольською міською радою питання щодо
5
створення на базі цих регіонів Східно-Південної Автономної Республіки . Не
маючи підтримки на вищому політичному рівні та з боку силових структур, ініціа-
тори так званої федералізації дали задній хід. Пізно ввечері 29 листопада опри-
люднили заяву Є. Кушнарьова, де він жалкував з приводу емоційності виступу
6
в Сєвєродонецьку. Рішення Харківської ради від 26 листопада було скасовано .
Другий з’їзд у Льодовому палаці відбувся 1 березня 2008 р. вже як звичний
інструмент політичного тиску на Київ, хоч і був набагато поміркованішим за
7
риторикою .
У політичному просторі України обидва з’їзди, ініційовані Партією регіонів,
не мали наслідків, бо ініціатори, натискаючи на больові точки опонентів, лише
виторговували належні бонуси; опоненти ж не вжили дієвих заходів і не зроби-
ли належних висновків, бо сприймали їх лише як частину політичної гри. З’їзди
між тим мали наслідком інше: вони дали готові до ужитку сценарій, формати, ри-
3 Денис Казанський. Сєвєродонецькі роковини. Тиждень. ua. 2014. 28 листоп. URL:
https://tyzhden.ua/Politics/123996
4 Там само.
5 «Оранжевая» революция: версии, хроника, документі. Киев: Optima, 2005. С. 296—297.
6 Там само. С. 386.
7 Найєм Мустафа. «Несепаратистський» з’їзд. Українська правда. 2008. 3 берез. URL:
https://www.pravda.com.ua/articles/2008/03/3/3385830
451