Page 480 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

раз. Авжеж, крайній націоналізм завжди шкідливий і небезпечний. Я певний, що
український народ ще об’єктивно і гідно оцінить діяльність тих, хто довів країну
до такого стану, в якому вона перебуває сьогодні. Ми, зі свого боку, будемо робити
все, що від нас залежить, аби Україна пройшла цей складний період свого розвит-
12
ку якнайшвидше, все для того, аби відновити нормальні міждержавні зв’язки» .
Не складно уявити, як сприймали такі заяви російського лідера ті, хто рік
життя витратив на затвердження «русского мира» на Донбасі. Аби підтримати
бойовий запал безпосередніх виконавців геополітичної волі Кремля, їм чи не що-
дня згодовували нові й нові смисли . Проте вже восени 2015 р. в таборі активіс-
13
тів сепаратистського дійства відчувалося роздратування і зневіра. Справджува-
лися слова В. Новодворської про те, що «пси війни» будуть полишені кремлів-
ськими кураторами, як тільки стануть непотрібними, що вони виконують задум
В. Путіна «не дати Україні прожити жодного спокійного дня», аби загальмувати
14
зміни в країні на краще, і є лише гарматним м’ясом .
Дедалі відвертішими й цинічнішими ставали й смислотворці «русского мира».
Так, киянин за народженням політолог Ростислав Іщенко стратегію «русского
мира» стосовно Донбасу виклав таким чином: на Донбасі добудовують центра-
лізовану вертикаль управління, яка зробила його таким само «нашим», як Крим,
Калінінград і Курили; усе на Донбасі залежить не від місцевих, а від російських
державних інтересів; перемогу у війні спроможні отримати не «відпускники» та
«ополчення», а лише Російська армія та воєнно-морський флот; Центру не по-
трібні ані «буйні», ані «ідеологи» (це був камінь у бік відстороненого А. Пур-
гіна), а лише віддані виконавці; «їхніх ідейних здібностей має вистачати рівно на
те, аби розуміти інтереси Росії вище за інтереси їхніх регіональних запитів, при-
ватних лавочок, особистих думок»; державотворчим упродовж століть є триєди-
ний російський народ (у складі великоросів, малоросів і білорусів); попри успіхи
незалежних України та Білорусі в розбудові модерних націй, частина малоросів і
білорусів не бажає ставати литвинами та українцями; разом із великоросами, що
мешкають на їхніх теренах, вони є базою «русского мира»; відповідно до демогра-
фічних тенденцій, у Росії за кілька десятирічь великороси можуть перетворитися
на етнічну меншість; російський народ є арбітром миру і злагоди в РФ, а досвід
Чечні (де частка росіян упала до 2 %), Інгушетії (1 %) та Дагестану (4 %) свідчить
про те, що критичне зниження частки росіян у національних утвореннях спри-
чиняє реновацію та відродження міжплемінних і родових конфліктів; зменшення
кількості росіян приведе до краху РФ та братовбивчих воєн. Саме тому приєднан-
ня Криму, України та Білорусі є запорукою недопущення цього. Із Кримом Росія

12 Путин: русские и украинцы — один народ. Концерт в честь годовщины присоединения
Крыма. Телеканал Дождь. 2015. 18 марта. URL: https://www.youtube.com/watch?v=FmidOeyX6Go
13 Див.: Крах проекта «Украина — не Россия». РУАН. 2015. 11 марта. URL: http://
новости-украины.ru-an.info/новости/крах-проєкта-украина-не-россия
14 Пророчество Новодворской жителям Донбасса. URL: https://www.youtube.com/
watch?v=KF0xS0BQqD8
454