Page 478 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

ЄВРОМРІЯ VS «РУССКИЙ МИР»: УКРАЇНА В ДОБУ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ВИКЛИКІВ

торику й смислові акценти, які спрацювали за кілька років. Іншими виявилися
лише виконавці — ті люди, на плечі яких перестрашені згадками про кримінальне
провадження 2004 р. керівники та спонсори чергової сепаратистської авантюри
переклали «почесну» місію стати обличчями деконструкції України. Замість рес-
пектабельних держслужбовців, політиків і підприємців ними стали маргінальні
верстви та особистості, за спинами яких стояли російські спецслужби та військові.
На перших акордах «русской весны» на Донбасі риторика й цілі, які ніби-
то ставила перед собою місцева політична самодіяльність, мало відрізнялися від
тих, що неодноразово проговорювалися «ображеними» «помаранчевим засил-
лям» політичними силами. Насильницька українізація, брак належної поваги до
російської мови, надмірна централізація, «Донбас годує Україну», входження
України до Митного союзу тощо були давно на слуху і не викликали особливих
емоцій як звичний атрибут умоглядної боротьби «двох Україн», що упродовж
десятиліть точилася під парламентським куполом. Значною мірою вони сприй-
малися як штучний антураж добре знайомої політичної гри, в якій йшлося не
про справжній поділ України, а про політичний торг. Ситуація докорінним чи-
ном змінилася після втечі В. Януковича.
Міста й містечка, які протягом останнього десятиріччя невпинно сповзали у
прірву соціально-економічної деградації, стали легкою здобиччю провокаторів і
диверсантів, які рушили «підпалювати» український Донбас . Виснажені бага-
8
торічною боротьбою за існування, їхні мешканці піддалися на обіцянки ситого й
заможного життя в Росії. Чим більше російських прапорів майоріло на імпрові-
зованих мітингах, тим радикальніші вимоги висувалися: «Ми взяли зброю, аби
боротися за Новоросію — свою нову справедливу національну Державу, де не
буде ні партійних диктатур, ні панівних злодійських “еліт”, ні всевладних олігар-
9
хів... не буде корумпованих чиновників, які гноблять пересічних громадян...» .
Хвиля анархії у монопрофільних містах підіймалася під гаслами розбудови спра-
ведливої держави та її возз’єднання з Росією. Невдовзі глашатаї нового порядку
з-поміж переконаних противників української державності (як-от А. Пургін) чи
послідовників О. Дугіна, що проходили вишкіл у спеціальних таборах (П. Губа-
рєв), знайшли свою аудиторію і в обласних центрах.
«Підсвічені потужною медіапідтримкою з Росії, ці раніше нікому не відомі
люди (які, щоправда, мали в самому Донбасі певну екстремістську репутацію),
перетворилися на рушійну силу “русской весны”, яка на момент старту була не
лише рухом за відокремлення від України, а й активно експлуатувала обурення
8 Про регулярні та нерегулярні сили, за допомогою яких спочатку дестабілізували, а
невдовзі — окупували частину Донбасу, див. змістовну доповідь: Василенко В., Кабакаєв С.,
Алексєєва О., Морозов Ф. Збройна агресія Російської Федерації проти України. Участь Зброй-
них сил Російської Федерації в бойових діях на територіях Донецької та Луганської областей
у період із березня 2014 р. до лютого 2015 р. Київ, 2020. URL: https://ca-scu.org/vikrittya-
faktiv-rosiyskoi-agresii-proti-ukraini
9 За что сражается ополчение. Международное общественное движение За веру православ-
ную. URL: https://www.za-veru.ru/actual_info/15/6634
452