Page 597 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Післямова. Україна у світовому історичному процесі: досвід минулого, спрямований у майбутнє

носини між минулим і майбутнім. Чи не найкраще стисло і водночас наочно ал-
горитм визначення майбутнього через зміну сприйняття минулого описав Г. По-
чепцов: «Гімназисти царської Росії, навчені на античних текстах, коли вирос-
ли, звершили революцію. Влада, як і фатум, не була для них страшною. …потім
Сталін створив не лише інститут червоних командирів, але й інститут червоних
професорів, аби вигнати людей з невірними ментальними моделями в головах.
Репресії довершили цю чистку, оскільки тоді також негативом вважалося дво-
рянське походження… Спочатку до 1932 року закрили історичні факультети, до-
поки вироблявся історичний канон. Зате потім він став незмінним. Лише смерть
2
Сталіна почала його підточувати» .
Першою жертвою тоталітарних пропагандистських практик стало сьогоден-
ня, що деформувалося до невпізнання внаслідок перемоги радянської «де ре в’я-
ної мови» (ще «новомова» — з рос. «новояз»; не менш вдалою характеристи-
кою є також термін «ритуальна мова» А. Пітерські), що перетворила радянську
частину ноосфери В. Вернадського на, за влучним спостереженням Г. Почепцова,
3
«круговорот брехні в природі» .
ЗМІ, як провідний інструмент пропагандистської машини, зробили з обох
харизматичних лідерів — А. Гітлера та Й. Сталіна — культові постаті своєї епо-
хи. Піднесені на неймовірну височінь образ лідера нації / країни та непорушний
авторитет у масах (зрозуміло, йдеться про пересічних адептів доктрин) зробили з
образу Вождя сакральний. Це, варто зауважити, було явищем доволі поширеним
у тогочасному світі. Демагогія і популізм — близнюки, народжені комунобіль-
шовизмом і світовою економічною кризою, — забезпечили надвпливовість вож-
дів / вождців і чи не всенародну їх підтримку на певних етапах історії багатьох
молодих європейських країн.
Як А. Гітлер імплантував у масову свідомість (за висловом одного з про-
4
відних пропагандистів В. Тісслера ) думку про те, що Німеччина є спільнотою
5
тих, у кому тече німецька кров , так Й. Сталін — переплавив універсальне гас-
ло «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» у тезу «СРСР — справжня батьківщина
пролетарів світу». В обох випадках умоглядна вища мета стала цілепокладаль-
ною спонукою агресії проти соціальних верств, етносів, загалом — країн, зруч-
ним ідеологічним підґрунтям задоволення хижацьких геополітичних апетитів
панівних режимів.

2 Почепцов Георгий. Как спрятать правду в потоке лжи: Оруэлл и современность.
Ukr.Life. 2020. 8 апр. URL: http://www.ukr.life/experts-ru/kak-spryatat-pravdu-v-potoke-lzhi-
oruell-i-sovremennost/?fbclid=IwAR3HLWvdxGg3v2vexP7LaJx9VtOfVgmYXljgECW3j1PC-
ZgqAx06jaMcMMTc
3 Там само.
4 Tiessler W. Not empty phrases, but rather clarity. URL: https://research.calvin.edu/german-
propaganda-archive/tiessler3.htm
5 Він, зокрема, наголошував, що «державні кордони не створює природа, як раси чи
народи. З цим знанням ми розуміємо, що німецький народ простягається далеко за межі дер-
жавних кордонів Німеччини». Цит. за: Почепцов Г. Феномен нацистської пропаганди...
547