Page 600 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Післямова. Україна у світовому історичному процесі: досвід минулого, спрямований у майбутнє

Євген Добренко (автор дослідження «Поздний сталинизм: эстетика политики»
9
(Москва, 2019)) називає її «класично-радянською системою» .
Не зайвим буде додати, що Й. Сталін, як головний виконроб радянської сис-
теми, заклав і закріпив на рівні рефлексів сукупність стандартів і канонів відтво-
рення відносин «влада-суспільство», що самовідтворюють нескінченний «День
бабака» пострадянських суспільств досі. З огляду на події останніх семи років
можна казати про транзит, що розпочався 1917 р. й досі не завершений. Період
терору як основний інструмент сталінського соціального конструктивізму, був
досить тривалим для того, аби суспільний організм прийняв відповідну форму
виживання. Форма ця, слід зауважити, «заточена» на виживання, не забезпечує
життя як процесу, зорієнтованого на самовдосконалення і розвиток. Тоталітарне
суспільство — хворе суспільство.
«Культ особи — це зовсім не головне, що характеризує сталінський режим.
Це не більш ніж розхожий вислів, який вперше використав Хрущов. Найстраш-
ніше в сталінізмі — не глорифікація диктатора, а терор і фальсифікації, які є суттю
10
його політики» . З висоти сьогоденних знань з проблематики можна стверджу-
вати, що найстрашніше в сталінізмі — його руйнівний вплив на базові ціннісні
основи відтворення суспільства, масова дисплазія свідомості, що проявилась у
мімікрії пересічних обивателів та перетворенні на хижаків цілих професійних
верств, котрі працювали НА більшовицький терор — фізично та ідеологічно, у
чекістських катівнях і радянських ЗМІ та школах. Метафорично висловлюючись,
хірургічне видалення божого образа з homo sovetikus та обернення його на особ-
ливу соціальну істоту, що відроджувалася і продовжує відроджуватися в якісно
відмінному понятійному й ціннісному контексті, є найжахливішим наслідком
сталінізму. Про його подолання зарано говорити й нині.
Упродовж років більшовицький тоталітарний режим доклав безліч зусиль
для опанування масовою, корпоративною та етнічною свідомістю, не гребуючи
такими важелями впливу, як Голодомор, масові репресії, депортації за націо-
нальною ознакою, превентивні удари по політичній опозиції та культурній елі-
ті, створення атмосфери тотального стеження й страху. Не за всіма напрямами
життєдіяльності суспільства досягнення цієї мети були беззастережними, однак
у тому, що стосувалося традиційного способу життя та відтворення національ-
них культурних цінностей і стереотипів етнокультурної поведінки, режим мав
багато перемог. Традиційна етнорелігійна громада в своєму колишньому вигляді
перестала існувати. Центр етнозбереження, передачі культурної та мовної тради-
ції перемістився до сім’ї. Вона, звісно, не мала того потенціалу етнозбереження,
яким послуговувалася етнокультурна (етнорелігійна) громада. Етнокультурні об-

9 «Тот, кто сегодня защищает советское прошлое, автоматически защищает стали-
низм». URL: https://gorky.media/context/tot-kto-segodnya-zashhishhaet-sovetskoe-proshloe-
avtomaticheski-zashhishhaet-stalinizm/
10 Конквест Р. Культ личности ничто по сравнению с террором и фальсификацией.
Известия. 1990. 19 мая.
550