Page 602 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Післямова. Україна у світовому історичному процесі: досвід минулого, спрямований у майбутнє

трині та не була спроможною вирішити колізію по суті: так звані радянські люди
або панічно боялися «народної влади» і ненавиділи її, або фанатично любили. В
окресленій ситуації соціальна війна, перенесена в товщу суспільства, в обставинах
політичної монополії комуністів не мала жодних шансів на припинення. Вона й
стала провідним системотвірним принципом еволюції радянського ладу.
Через це на величезній частині пострадянських просторів, за винятком кра-
їн Балтії, транзит, започаткований 1917 р., триває. І, відповідно, триває й «довге»
ХХ сторіччя з його завданням — невиконаним ані Україною, ані Росією, ані Білору-
сією — суспільної модернізації. Понад те, Росія від 2014 р. все виразніше демонструє
прагнення розвернути історичний годинник у зворотному напрямку, нав’язуючи
порядок денний геополітичної архаїзації решті колишніх союзних республік.
Українське націєтворення на тлі катастроф «довгого» ХХ сторіччя.
Незгасимі дискусії про сутність національного питання, пошуки національної
ідеї / ідентичності про приналежність України до «розколотих» чи до лімітроф-
11
них цивілізацій , панування і боротьби на її теренах двох (трьох) ідентичностей,
12
провідними серед яких є західна і східна (А. Єрмоленко ), подальші інтерпре-
тації метафори «двох Україн» («українська, традиційна, проєвропейська» vs
«малоросійська, з імперським (радянським) компонентом, виразно антизахідна,
13
а відтак за багатьма ознаками — азійська» — див. Ю. Зерній ) та ін. засвідчують,
що Україна перебуває в найактивнішій фазі націєтворення, що питомо усклад-
нюється низкою внутрішніх та зовнішніх викликів.
Одним із них є залученість України до нескінченної дискусії метрополій та
колоній про «вигаданість», «штучність», «створеність» української нації, що
матеріалізується несподіваними гранями навіть у найширших за дискурсивними
практиками працях.
Українська нація та національна ідея народжувалися в контексті історичного
протистояння польського націоналізму (спрямованого на національне визволен-
ня з імперії Романових) та російського імперіалізму з його уніфікаційними прак-
тиками, що мали тримати купи упокорені території та народи, які їх залюднюва-
ли. Український націоналізм виник як інтелектуальна відповідь на концепти Речі
Посполитої та «русского мира», хоч на регіональному вимірі існували не менш
подразливі румунський, чеський, словацький, турецький виклики.
Упродовж Першої світової війни українське питання перестало бути справою
вузької когорти інтелектуалів і вийшло на загал. Однак попервах його постановка
була суто прагматичною: у цій буферній зоні, населення якої було розділене поміж
11 Троян С.С. Цивілізаційно-культурні маркери України у вимірі глобалізації. Чорномор-
ський літопис. 2010. Вип. 1. С. 65—69.
12 Єрмоленко А. Виступ на круглому столі «Цивілізаційні ідентичності в регіонах Украї-
ни: відмінності та проблеми їхнього подолання». Форум націй: газета Конгресу національ-
них громад України. 2007. Серпень. № 8 (63).
13 Зерній Ю. Виступ на круглому столі «Цивілізаційні ідентичності в регіонах України:
відмінності та проблеми їхнього подолання». Форум націй: газета Конгресу національних
громад України. 2007. Серпень. № 8 (63).
552