Page 15 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 1. Історичний контекст становлення модерної України та феномен Української революції

За часів Катерини ІІ запозичені частково / вибірково, як перед тим Петром І,
та імплементовані в російські реалії інституційні лекала Європи, ідеї європей-
ського Просвітництва перетворили імперію на специфічне поєднання європей-
ської форми державного апарату з азіатським змістом соціальних і суспільних
відносин. Вестернізація, що сприймалася сучасниками як епохальний прорив
(«вікно в Європу»), була радше вимушеним компромісом між прагненнями
російських самодержців та можливостями патріархального кріпосницького со-
ціуму. Ця базова суперечність між формою та змістом зумовила специфіку Росій-
ської імперії та визначила її місце в тогочасному світі.
Петровська модернізація, катерининське унормування абсолютизму («зо-
лотий вік»), запізніле скасування кріпацтва, модернізаційний ривок С. Вітте і
врешті — остання спроба подолати інерцію кріпосницького традиціоналізму
П. Столипіна передусім підпорядковувалися меті «поліпшення» імперії (на-
самперед ішлося про мілітарні потреби), тож їхні наслідки в жодному випадку
не приводили до глибоких змін соціального тіла країни, підвищення якості жит-
тя та культурного рівня широких верств населення. Глибока патріархальність і
культивоване впродовж пів сторіччя болото посткріпосницького транзиту зде-
тонували після кількох невдалих війн, що підважили тезу богообраності і величі
російських самодержців.
1917 рік поставив руба кілька наболілих питань, які відкладалися в дальню
шухляду російського політичного порядку денного як «передчасні», «незруч-
ні», «недоречні», «невідповідні». Імперію змило соціальне цунамі — бунт
низової Росії, яку від часів Петра І утримували як демографічну ресурсну базу
російського імперіалізму. Небажання дбати про власний — російський — народ
у ситуації інкорпорації понад сотні завойованих / інтегрованих / знищених ет-
нічних груп зіграло з царатом злий жарт. На певному етапі універсальна скріпа —
уваровська тріада «Православ’я. Самодержавство. Народність» — вже не була
спроможна цементувати суспільство.
Імперська Росія була не єдиною жертвою геополітичного цунамі. Пів Європи
після Першої світової війни розпочинало з чистого аркуша, вибудовуючи нову
систему ментальних та ціннісних координат. Чотири роки кровопролиття змусили
75 % населення Землі, втягненого у жорстоку, часом братовбивчу війну, переосмис-
лювати базові ціннісні та моральні домінанти. Кілька років перебування чи то в
складі окупаційних військ, чи то в ролі окупованих або біженців на теренах «брат-
ських» країн каталізували як самоусвідомлення низки етнічних груп, так і низо-
ву самоорганізацію, що стали фундаментом формування якісно нових соціальних
зв’язків. На руїнах імперій постали незалежні Естонія, Королівство Сербів, Хорва-
тів і Словенців, Литва, Латвія, Польська Республіка, Фінляндія, Чехословацька Рес-
публіка. Крах імперій відбувався за «принципом доміно». Як зазначав О. Бауер,
3
Габсбурзька монархія розвалилася впродовж чотирьох днів , хоча збиралася понад
3 Бауэр О. Австрийская революция 1918 года / Пер. с нем. Москва-Ленинград: Госиздат,
1925. С. 92.
13