Page 18 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

особливими побутовими умовами і складом населення», «знищення верств і
повну рівноправність усіх громадян незалежно від статі, релігії, раси та наці-
ональності», а також «право населення отримувати освіту рідною мовою, що
забезпечується створенням коштом держави та органів самоврядування необ-
хідних для цього шкіл; право кожного громадянина висловлюватися рідною
мовою на зібраннях; запровадження рідної мови нарівні з державною у всіх
місцевих громадських та державних установах», і зрештою — «право на само-
7
визначення за всіма націями, що входять до складу держави» .
Закріпивши зазначені тези в програмі, більшовики не претендували на ори-
гінальність — подібні підходи проголошували чимало партій демократичного
спрямування. Радикалізм більшовиків виявився пізніше — у визнанні в 1913 р.
права націй на відокремлення. В праці «Тези з національного питання» В. Ленін
уточнив позицію більшовиків у такий спосіб: «§ нашої програми (про самовиз-
начення націй) не можна тлумачити ніяк інакше, як у розумінні політичного само-
8
визначення, тобто права на відокремлення і утворення самостійної держави» .
Уточнення це тлумачилося як відповідь на «грубо войовничий та чорносотен-
ний націоналізм царської монархії», з одного боку, і «пожвавлення буржуазного
націоналізму — і великоруського (п. Струве, «Русская Молва», «прогресисти»
і т. д.), і українського, і польського (антисемітизм народової «демократії»), і гру-
зинського, і вірменського і т. д.» , з іншого. Втім, лівацтво більшовиків вповні
9
компенсувалося демагогією. На нараді ЦК РСДРП з партійними працівниками
в с. Пороніно тезу про право націй на самовизначення аж до відокремлення було
врівноважено фразою: «Питання про відокремлення неприпустимо змішувати з
10
питанням про доцільність відокремлення тієї чи іншої нації» .
Вкупі з механічним розумінням принципів економічного життя та соціаль-
но-економічного прогресу позиція більшовиків в національному питанні звела-
ся до еклектичного набору гасел, які тією ж мірою проголошували право націй
на самовизначення, якою й заперечували його доцільність та можливість, зокре-
ма шляхом федералізації. В листі до С. Шаумяна від 6 грудня 1913 р. В. Ленін
наголошував: «Ми в принципі проти федерації — вона ослабляє економічний
зв’язок, вона непридатний тип для однієї держави. Хочеш відокремитися? Заби-
райся до диявола, якщо можеш порвати економічний зв’язок або, точніше, якщо
гноблення і тертя «співжиття» такі, що вони псують та гублять справу еконо-

7 Программа Российской социал-демократической рабочей партии, принятая на ІІ съез-
де партии. Коммунистическая партия Советского Союза в резолюциях и решениях съездов,
конференций и Пленумов ЦК (1898—1988). 9-е изд., доп и испр. В 16 т. Т. 1: 1898—1917.
Москва, 1983. С. 62.
8 Ленін В.І. Тези по національному питанню. Повне зібрання творів (далі — ПЗТ). Київ,
1972. Т. 23. С. 300.
9 Там само. С. 307.
10 Поронінська нарада ЦК РСДРП з партійними працівниками. Пороніно. 23 верес-
ня — 1 жовтня (6—14 жовтня) 1913. Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і
рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. Т. 1: 1898—1917. Київ, 1978. С. 375.
16