Page 248 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

складі 18 більшовиків і 2 лівих есерів, який оголосив, що ради робітничих, сол-
датських і селянських депутатів втрачають свої повноваження і влада до обрання
12
нового складу рад переходить до нього і організованих ним ревкомів .
Отже, в Криму претендували на владу одночасно три політичні сили: Ди-
ректорія, Рада народних представників і Севастопольський ревком. Рада пред-
ставників виявилася цілком аморфною організацією, а Директорію паралізувало
суперництво між лівими радикалами (А. Боданінський, С. Ідрисов), які співчу-
вали більшовикам, та правою течією Дж. Сайдамета, яка перебувала на антибіль-
шовицьких позиціях. Ч. Челебієв не зміг об’єднати обидві течії і самоусунувся від
керівництва. Кримськотатарський уряд очолив Дж. Сейдамет.
Діючи терористичними методами, Севастопольський ревком 27 січня 1918 р.
ліквідував Раду народних представників, а 30 січня — Курултай. Ю. Гавен у листі,
адресованому в грудні 1920 р. члену політбюро ЦК РКП(б) М. Крестинському,
нагадав про тодішні методи утвердження радянської влади: «У січні 1918 р. я,
користуючись владою голови Севастопольського військово-революційного ко-
13
мітету, наказав розстріляти більше шестисот офіцерів-контрреволюціонерів» .
9 лютого 1918 р. Центральна Рада уклала з державами Четверного союзу мир-
ний договір, після чого Німеччина і Австро-Угорщина почали наступ в Україні.
Тому УНР самим своїм існуванням відрізала Крим від Росії. 21 березня в кордо-
нах півострова було проголошену Соціалістичну Радянську Республіку Тавриди.
Однак спроба більшовиків оголосити Республіку Тавриди незалежною дер-
жавою не спрацювала. Відведений їй строк життя залежав від швидкості просу-
вання німецьких військ. 18 квітня німці перейшли Перекоп. Попереду них руха-
лася Кримська група армії УНР, очолювана Петром Болбочаном.
Керівництво Республіки Тавриди на чолі з А. Слуцьким прибуло в Ялту, але
виявилося, що присланий за ними міноносець прийшов в Алушту. По дорозі в
Алушту вся верхівка більшовицької «республіки» натрапила на татарський загін
і була розстріляна.
Відродження Курултаю. Дізнавшись про німецький наступ, татари одразу
ж підняли антибільшовицьке повстання. Однак командир армійського корпусу
генерал Р. фон Кош запровадив воєнний стан і наказав місцевим мешканцям
здати зброю під загрозою смертної кари. Земський діяч князь Володимир Обо-
ленський згадував пізніше: «Німці, з якими ми воювали впродовж трьох років,
наші вороги, завойовники Росії, прийшли сюди нашими визволителями. У цьо-
му є щось нескінченно принизливе для національного почуття і національної гід-
ності. А між тим, це було, безсумнівно, так. Німці — наші рятівники. Адже якби
вони забарилися на декілька днів, більшовики почали б облаву на татар і нещадно
з ними розправилися б. У цій бійні ледве чи вижили б і ми. Нас би розстріляли не
тільки як буржуїв, але й як друзів повсталих татар, як зрадників Росії» .
14
12 Надинский П.Н. Очерки по истории Крыма. Ч. ІІ. Симферополь, 1951. С. 49.
13 Родина. 1992. № 4. С. 100—101.
14 Оболенский В.А. Крым в 1917—1920 годы. Крымский архив. 1996. № 1. С. 76—77.
186