Page 245 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 8. Крим у період революції і громадянської війни 1917—1920 рр.

німці 41,3 5,1
греки 20,1 2,5
вірмени 16,9 2,1
болгари 13,2 1,6
поляки 11,8 1,5
караїми 9,1 1,1
інші 11,5 1,5
Усього 808,9 100,0
Три найбільші національні групи визначалися за віросповіданням, щоб
збільшити серед населення частку росіян. Сучасні дослідники визначають кіль-
2
кість українців у 1917 р. приблизно в 100 тис. осіб, або 12,4 % .
Провідною галуззю кримської економіки було сільське господарство. Перед
початком світової війни 41 % землі (надільної або приватновласницької) пере-
бував у розпорядженні селян, 40 % — дворян і купців, 19 % — вакуфів, казни,
царської сім’ї, міст . 40 % селянських господарств землею не володіли і змушені
3
були орендувати її у великих власників. Серед німецьких колоністів безземель-
них майже не було, тоді як дві третини татарських господарств землі не мали.
Земельними масивами обсягом понад сто десятин володіли 11,5 % господарств,
4
і їм належало більш як 90 % приватновласницьких земель . Внаслідок таких пе-
рекосів у землекористуванні на півострові з особливою силою загострювалися
як соціальні проблеми, так і міжнаціональні суперечності. Об’єктивна ситуація
свідчила про перспективу розгортання революційних подій з активізацією на-
ціонально-визвольного руху кримськотатарської громади і потужний потенціал
земельного, тобто селянського, питання. Проте не меншу, а можливо, й більшу
роль у подальших подіях відіграв Чорноморський флот, який налічував 40 тис.
матросів і солдатів . І, нарешті, в історії Криму доби революції і громадянської
5
війни надзвичайно вагому роль відігравали зовнішньополітичні чинники й зо-
внішні агенти впливу.
Розстановка політичних сил. Найбільший вплив серед партій Державної
Думи мала партія конституційних демократів Павла Мілюкова, перейменована
після падіння самодержавства на партію народної свободи. Загалом по країні у
1917 р. налічувалося до 70 тис. кадетів, зокрема в Криму — до 2 тис. Їх осно-
вною опорою була ліберальна інтелігенція. Найбільший авторитет в Криму мали
6
М. Богданов, С. Крим, Д. Пасманік .
2 Буров Г.М. История Крыма с древнейших времен до наших дней (в очерках). Симферо-
поль, 2006. С. 285.
3 Див.: Іванець А. Кримська проблема в діяльності УНР періоду Директорії (кінець
1918—1920 рр.). Сімферополь, 2013. С. 12.
4 Зарубин А.Г., Зарубин В.Г. Без победителей. Из истории Гражданской войны в Крыму.
Симферополь, 2008. С. 16.
5 Кульчицький С., Якубова Л. Кримський вузол. Київ, 2019. С. 103.
6 Королев В.И. Возникновение политических партий в Таврической губернии. Симферо-
поль, 1993. С. 21.
183