Page 241 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

Розділ 7. Радянські держави в Україні (1917—1920)

жених», у кінцевому варіанті Договору було додано вкрай важливе для УСРР
101
формулювання: «яких затверджує і контролює український ЦВК і з’їзд Рад» .
24 грудня розроблений комісією за участі Х. Раковського проєкт Договору
було розглянуто на пленумі ЦК РКП(б). З його назви вилучили слово «федера-
102
тивний» , ймовірно, через різне розуміння терміна. Адже для Росії він озна-
чав входження до складу РСФРР, а для України — створення нового державного
об’єднання, де радянські Україна і Росія виступали б як рівноправні суб’єкти і
в назві якого не було б слова «Росія». Договір було укладено 28 грудня 1920 р.
після узгодження в основних наркоматах РСФРР. З російського боку його під-
писали Г. Чичерін як нарком закордонних справ та В. Ленін як голова РНК, з
українського — Х. Раковський, який обіймав обидві зазначені посади в уряді
УСРР. Наступного дня Договір було ратифіковано Всеросійським з’їздом рад,
який саме завершував свою роботу у Москві. З українського боку ратифікація
відбулася у березні 1921 р. на V Всеукраїнському з’їзді рад.
У преамбулі Договору наголошувалося на взаємному визнанні незалежності
й суверенності обох договірних сторін, а в пункті ІІ йшлося про те, що «з самого
факту старої приналежности території У.С.Р.Р. до бувшої Російської Імперії для
У.С.Р.Р. не витікає ніяких зобов’язань до кого б то не було», відповідно, й щодо
Росії. Згідно з пунктом ІІІ, з метою кращого функціонування союзу двох неза-
лежних держав об’єднаними оголошувалися такі комісаріати: «1) Військових та
Морських Справ, 2) Вища Рада Народнього Господарства, 3) Зовнішнього Торгу,
103
4) Фінансів, 5) Праці, 6) Шляхів та 7) Пошт і Телеграфів» . Реально повно-
важення української сторони у сфері діяльності названих наркоматів відчутно
збільшувалися, оскільки при РНК УСРР створювалася посада Уповноваженого
кожного з них і колегія, через які і здійснювалася діяльність в Україні, тоді як
раніше цими сферами керували безпосередньо з Москви. Державні форми со-
вітської України набували хоч якогось змісту.
Розбіжності в розумінні як договору, так і суті відносин між РСФРР та УСРР,
стали головною причиною конфліктів, що виникали між Кремлем та Україною
в наступні роки. На погляд Кремля нічого не змінилося, там підтримували ви-
словлений Георгієм Чичеріним аргумент на користь підписання договору: «За
іншою формулою публічного права можуть ховатися ті ж самі фактичні відноси-
104
ни» . А от українська сторона саме змін у ставленні до себе й вимагала. Згадане
вище положення про затвердження і контроль над діяльністю уповноважених в
об’єднаних комісаріатах видавалося українській стороні свідченням верховен-
ства ВУЦВК у правничому полі радянської України.
101 Союзний робітниче-селянський договір між Російською соціялістичною радянською
республікою і Українською соціялістичною радянською республікою. Резолюції Всеукраїнських
з’їздів рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Харків, 1932. С. 122.
102 РДАСПІ. Ф. 17. Оп. 2. Спр. 48. Арк. 1.
103 Про спілкову умову між У.С.Р.Р. і Р.С.Ф.Р.Р. (резолюція). Збір законів і розпоряджень
робітничо-селянського уряду України за 1921 р. Ч. 3. Ст. 93.
104 РДАСПІ. Ф. 5. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 67.
179