Page 236 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

79
представників комісії від України, які мали працювати над його формою . Од-
нак далі справа пішла не за планом. Члени відповідних українських та російських
комісій на спільні засідання так і не зібралися, однак чотири з п’яти названих
у постанові наркоматів (за винятком Наркомату фінансів) до середини серпня
1919 р. РСФРР собі підпорядкувала і без належного погодження. З іншого боку,
в безпосереднє підпорядкування РСФРР було передано і деякі з тих комісаріатів,
про які не йшлося в декларації від 1 червня. Так було, зокрема, з Наркоматом
продовольства та ВУЧК.
Незважаючи на незавершеність процесу і відсутність угоди як такої, з лис-
топада 1919 р., після відповідних вказівок більшовицького центру і насамперед
резолюції пленуму ЦК РКП(б) від 29 листопада «Про Радянську владу на Укра-
їні» поняття «угода від 1 червня», яке згодом трансформувалося у дефініцію
80
«воєнно-політичний союз», спочатку міцно увійшло в лексикон компартійних
політиків, а потім і в історіографію. Іншими словами, про задекларовані наміри
вирішили говорити як про доконаний факт.
У вересні ж 1919 р., у зв’язку з відступом червоних з України, українську
радянську вертикаль влади було ліквідовано. 11 вересня «Питання про Україн-
ський уряд» розглянуло політбюро ЦК РКП(б). Вирішили: «Ліквідувати увесь
81
урядовий апарат, зберігаючи існування уряду номінально» .
Через 10 днів це рішення було уточнено на розширеному засіданні членів
ЦК РКП(б). Від «української» сторони був присутній Християн Раковський.
В ухвалі Кремля зазначалося, що формальне існування уряду УСРР та ЦК КПУ
зберігається. Представниками ЦК КПУ затверджувалася «трійка» у складі
Х. Раковського, Г. Петровського та А. Йоффе. Водночас ліквідовувався весь уря-
довий апарат. Від імені українського уряду «виступає, за потреби, Раковський,
який переїжджає до Москви і зберігає лише невеликий секретаріат з українських
82
справ». Інші працівники мали бути розподілені по російських губерніях . Не-
забаром та частина України, де влада більшовиків збереглася, в партійному та
державному плані була безпосередньо підпорядкована Москві.
Згодом рішення про ліквідацію вищих управлінських структур УСРР було
проведено і в «радянському порядку». За свідченням боротьбистів, спочатку його
підтвердила Рада оборони УСРР, а 15 жовтня 1919 р. це питання розглядалося на
засіданні Президії ВУЦВК у складі більшовиків Михайла Богуславського, Григо-
рія Петровського та боротьбиста Михайла Полоза. Двома голосами проти одного,
проігнорувавши протести М. Полоза щодо відсутності у Президії ВУЦВК повно-
83
важень на такі рішення, ухвалили затвердити розпуск ВУЦВК та РНК УСРР .

79 ЦДАВО. Ф. 2. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 28.
80 Резолюція ЦК РКП(б) про радянську владу на Україні. В.І. Ленін про Україну. Ч. ІІ:
1917—1922. Київ, 1969. С. 359.
81 Известия ЦК КПСС. 1990. № 2. С. 159.
82 Там само. С. 163.
83 Пролетарська боротьба. 1919. 30 листопада.
174