Page 242 - Україна й українці в постімперську добу (1917—1939)
P. 242

УКРАЇНА У ВИРІ РЕВОЛЮЦІЇ 1917—1921 рр.

                  Підставою для непорозумінь у майбутньому нерідко ставало прагнення кож-
              ної зі сторін зблизити форму і зміст відносин. Українська сторона намагалася
              наповнити зазначені в Договорі форми реальним змістом, тоді як Кремль, після
              певного усталення більшовицької влади в Україні, брав за основу наявний (і най-
              більшою мірою характерний саме для 1920 р.) зміст і намагався наблизити до
              нього форми взаємин, тобто юридично позбавити УСРР державного статусу і,
              відповідно, управлінської автономії.
                  Укладення Договору між РСФРР та УСРР виходило далеко за межі двосто-
              ронніх відносин. Цей документ став своєрідним стандартом при формуванні від-
              носин з іншими радянськими республіками. Приміром, уже 30 грудня Г. Чичерін
              надіслав листа членам політбюро ЦК РКП(б), у якому йшлося про те, що голова
              Раднаркому радянської Білорусії Олександр Черв’яков «вважає цілком доціль-
              ним застосувати до Білорусії ту ж систему, яка мається у нас стосовно України.
              Ми маємо піти назустріч самостійній течії в Білорусії, бо інакше інші нею ово-
              лодіють»  . Власноручні ремарки В. Леніна на листі засвідчили його позицію
                        105
              щодо проблеми: «Черв’якову доручити спішно вироблення проекту детального
                                                                              106
              листа ЦК РКП про Білорусію і декрету РНК про те ж (таємного)» .
                  Все було зроблено справді спішно — вже 16 січня 1921 р. Росія уклала такий
                                                                       107
              (за українським зразком) договір з радянською Білорусією  . Подібні договори
              було підписано і з іншими радянськими республіками, що виникли на терито-
              рії колишньої Російської імперії поза межами РСФРР і загальний контроль над
              якими Кремлю вдалося встановити. Однак цей шлях, за яким у пострадянській
              історіографії закріпилася назва «договірна федерація», виявився все ж таки пе-
              рехідною формою. У липні 1923 р. усі незалежні радянські республіки (Вірме-
              нія, Грузія та Азербайджан вже у вигляді Закавказької Соціалістичної Федера-
              тивної Радянської Республіки — ЗСФРР) на формально рівноправних засадах
              об’єдналися в СРСР.
                  Підсумок історії виникнення та еволюції радянських держав в Україні про-
              тягом 1917—1920 рр. можна передати формулою «від федерації російської до
              федерації міжрадянської». На перший погляд це може видатися поразкою укра-
              їнської державності, насправді ж це не так. Як цілком слушно у 1964 р. зазначав
              Богдан Галайчук, «щоб український дипломат 1919—20 років міг приступити
              до аргументування права українського народу на державну незалежність, він му-
              сів перш за все довести, що той народ таки справді існує, хоч він не фігурує ні в
              якому атласі чи в енциклопедіях, що коли не знайдете українців під «у», треба їх
                  105  Лист Чичеріна до політбюро ЦК РКП(б) від 30 грудня 1920 р. РДАСПІ. Ф. 2. Оп. 1.
              Спр. 25726. Арк. 1.
                  106  Н.Н. Крестинскому для политбюро ЦК РКП(б). 30 или 31 декабря 1920 г. Ле-
              нин В.И. ПСС. Т. 54. С. 436.
                  107  Союзный рабоче-крестьянский договор между Российской Социалистической Фе-
              деративной Советской Республикой и Социалистической Советской Республикой Бело-
              руссии. 16 января 1921. Документы внешней политики СССР. Т 3. Москва: Госполитиздат,
              1959. С. 475—477.
                                                   180
   237   238   239   240   241   242   243   244   245   246   247