Page 190 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

каючи на чергове історичне вікно можливостей. В умовах посткризової стабілізації
українське суспільство знову звернулося до базових цінностей — більшість «згада-
ла», що демократія є найбажанішим типом державного устрою для України.
Авторитарна консолідація В. Януковича. Перемога В. Януковича на пре-
зидентських виборах у лютому 2010 р. відбулася не в останню чергу внаслідок
«втоми» суспільства й політичної еліти від постійних суспільно-політичних
77
конфліктів попередніх п’яти років . Обрання В. Януковича стало своєрідним
78
суспільним і елітним компромісом . Імовірно, й сам президент Віктор Янукович
відчував компромісність власної політичної постаті, зокрема, у перші два з по-
ловиною роки каденції він намагався спиратися на різні елітарні групи за умови
визнання ними провідної ролі президента і ПР.
Протягом кількох місяців після перемоги відбулося розширення владної коа-
ліції — до липня 2010 р. вона зросла до 260 депутатів за рахунок переходу до
79
неї представників БЮТ та НУНС . Це знижувало залежність ПР від молодших
партнерів — КПУ і Блоку Литвина. Наступним кроком на шляху концентра-
ції владного ресурсу стала політична реформа. Спочатку за основу був узятий
сценарій винесення на всеукраїнський референдум нового проєкту Конституції,
що передбачав запровадження президентської форми республіки. Однак законо-
проєкт «Про Всеукраїнський референдум» було провалено у другому читанні в
парламенті зусиллями ситуативного союзу опозиційних фракцій КПУ та Блоку
Литвина, яким було невигідне порушення балансу сил на користь Президента.
Тоді був застосований компромісний сценарій: до Конституційного суду було на-
правлено депутатський запит (за підписом 252-х депутатів від ПР, КПУ і частко-
во Блоку Литвина) про визнання неконституційним впровадження політичної
реформи 2004 р. Ці політсили розраховували, що за підсумкам прогнозованого
позитивного рішення суду буде запущений новий конституційний процес, під
час якого буде вироблено нову диспозицію сил усередині політичної системи.
Однак Конституційний суд під впливом В. Януковича зважився на радикаль-
ний варіант: 30 вересня 2010 р. було ухвалено рішення про відновлення чинності
Конституції 1996 р. Іншими словами, вводилася президентсько-парламентська
республіка. Союзники «регіоналів» по коаліції — КПУ і Блок Литвина — не-
гативно оцінили рішення Конституційного суду. У новій ситуації формалізована
більшість у Верховній Раді вже була не потрібна, і президентська команда по клю-
чових питаннях, як це було за президентства Л. Кучми, могла формувати ситуа-
тивну більшість. Попри те, що рішення КСУ було загалом спокійно сприйняте
суспільством (навіть із певним розумінням, зважаючи на накопичену «втому»
суспільства від суперечок між ключовими інститутами держави), ним під сумнів
було поставлено легітимність президентства В. Януковича. Як було зазначено у

77 25 років незалежності... С. 547.
78 Ложкин Б. Четвёртая республика: Почему Европе нужна Украина, а Украине — Евро-
па. Харьков: Фолио, 2016.
79 Романюк А., Гейчук Н. Тушки до святкового столу. Тиджень. 9 липня. 2010. URL:
https://tyzhden.ua/Publication/1332
164