Page 194 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

вого президента саботаж на місцях припинився, і все було зроблено вчасно, що
додавало рейтингу Партії регіонів на чергових парламентських виборах.
Ще одним важливим електоральним кроком влади стало ухвалення закону
84
«Про засади державної мовної політики» авторства народних депутатів від ПР
В. Колісниченка і С. Ківалова (у публічній сфері його називали «закон Ківалова —
Колісниченка»), який законодавчо розширяв сферу застосування російської мо ви.
Ухвалення законопроєкту 3 липня 2012 р. відбувалось із грубими порушеннями
регламенту роботи Верховної Ради: не був витриманий належний термін між пер-
шим і другим читанням, був відсутній схвальний висновок профільного парла-
ментського комітету, не обговорювалися поправки, внесені після першого читання,
голосування проводилося за відсутності спікера та ін. Нагальної потреби в законі
не було — російська мова вільно використовувалася в Україні, а «мовне питання»
проблематизували переважно радикальні політичні сили. Саме тому ухвалення
«закону Ківалова — Колісниченка» спровокувало парламентську кризу. Спікер
В. Литвин відмовився підписувати закон, ухвалений у такій спосіб та ще за його спи-
ною, і подав у відставку (яка, щоправда, була відхилена). Деякі представники влади
змушені були засудити закон. Так, наприклад, молодший син В. Януковича, який
саме балотувався на одному з округів Кіровоградської області, відізвав свій голос
«за». У Киє ві та інших містах відбулися масові акції протестів, а у Черкасах дійшло
до силового розгону маніфестантів. Протести, що набули масштабного розмаху і
спричинили гостру реакцію суспільства, були поіменовані «мовним майданом».
Ризиковані кроки, що приховували потужний потенціал дестабілізації, були
результатом того, що влада фактично зупинила інші, набагато потрібніші рефор-
ми. Замість них команда В. Януковича почала вибудовувати неофеодальну систе-
му: на ключові посади призначалися люди за критерієм особистої відданості або
родинних зв’язків. З 2012 р. виник і набув нового звучання феномен під назвою
«Сім’я» (родина Януковича). Означення стосувалося групи молодих бізнесме-
нів та чиновників, які об’єдналися навколо сина президента — Олександра Яну-
ковича. «Сім’я» користувалася винятковою підтримкою з боку органів держав-
ної влади. Протягом 2012 р. В. Янукович посилював свій вплив, призначаючи на
державні посади осіб, особисто залежних від нього, а не від політико-економіч-
них груп. Наприклад, на посаду міністра оборони був призначений Д. Саламатін,
який тільки у 1999 р. приїхав в Україну з Росії (його тестем був ексвіцепрем’єр-
міністр РФ О. Сосковець). Був виведений з уряду і відправлений у «політичне
заслання» секретарем РНБО впливовий регіонал А. Клюєв. Водночас портфель
міністра економічного розвитку отримав один із лідерів колишнього «помаран-
чевого табору» П. Порошенко (обіймав із березня до грудня 2012 р.).
На повну силу «Сім’я» розвернулася після чергових парламентських вибо-
рів восени 2012 р. У загальнонаціональному багатомандатному окрузі опозицій-
ні В. Януковичу партії набрали майже 50 %, тоді як Партія регіонів та її союзник,
84 Закон України «Про засади державної мовної політики». Сайт Верховної Ради
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5029-17
168