Page 193 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

Розділ 5. Євромрія vs «русский мир»

назрілих соціально-економічних реформ. Відразу після приходу до влади команда
В. Януковича ініціювала арешти функціонерів попереднього політичного режиму
середнього рівня. Зокрема, був затриманий ексглава Державної податкової служби
А. Макаренко, заступник голови «Нафтогазу» І. Діденко, ексвиконувач обов’язків
міністра оборони В. Іващенко, у міжнародний розшук був оголошений ексміністр
економіки Б. Данилишин, розпочато розслідування зловживань заступника міні-
стра транспорту О. Давидова тощо. Саме з кінця 2010 р. об’єктом персонального
переслідування влади стають найвпливовіші лідери «непримиренної опозиції».
Був заарештований Ю. Луценко (приводом послужили порушення бюрократичних
норм під час відзначення Дня міліції, коли той був міністром внутрішніх справ).
Після Ю. Луценка усі сили було кинуто проти експрем’єрки Ю. Тимошенко. Опра-
цьовувалися кілька варіантів її кримінального переслідування, але всі мали слаб-
ку доказову базу, тож за основу була узята карна справа, ініційована ще за наказом
В. Ющенка, щодо звинувачення її у перевищенні повноважень під час владнання
газової кризи січня 2009 р. (до речі, експрезидент публічно висловлював не менш
різкі і невітальні звинувачення проти чинної влади, але жодних репресій проти
нього з боку В. Януковича не було). Показово, що у владній команді не було єд-
ності в питанні кримінального переслідування опозиції. Наприклад, Р. Ахметов і
віцепрем’єр-міністр Б. Колесников (а саме вони першими у 2005 р. зазнали тиску
від уряду Ю. Тимошенко за активної участі тодішнього міністра внутрішніх справ
Ю. Луценка) виступили проти політично вмотивованих репресій. Опонувала їм
група глави Адміністрації Президента С. Льовочкіна та іншого важливого спонсо-
ра Партії регіонів — одного з бенефіціарів «РосУкрЕнерго» Д. Фірташа. У резуль-
таті вчергове перемогла остання, і справа дійшла до суду.
Ю. Тимошенко свідомо відкидала ідею політичної еміграції, хоча її до цьо-
го підштовхували. Понад те, вона використовувала майданчик судових засідань,
які широко висвітлювалися ЗМІ і мали високий суспільний резонанс, для кри-
тики влади та особисто В. Януковича. 5 серпня 2011 р. вона була заарештована
у залі суду під приводом того, що заважала допитувати свідків, а 11 жовтня був
винесений вирок: Ю. Тимошенко засудили на сім років позбавлення волі, вона
також мала компенсувати «Нафтогазу» $189,5 млн збитків. Незважаючи на за-
ступництво впливових груп усередині країни та зовні, як із Заходу, так і з Росії,
експрем’єр-міністр була етапована до колонії для відбування покарання.
Цей крок влади, безвідносно до особистості Ю. Тимошенко, означав кар-
динально новий етап у розвитку України: руйнувався суспільний та елітарний
83
консенсус, який забезпечував політичні позиції В. Януковича , однак зовні ситу-
ація здавалася стабільною. Своєрідною демонстрацією успіхів режиму В. Януко-
вича стало проведення на достойному рівні чемпіонату Європи з футболу влітку
2012 р. За президентства В. Ющенка та прем’єрства Ю. Тимошенко Україну ледь
не позбавили права на його проведення через систематичні зриви термінів під-
готовки спортивної, транспортної та іншої інфраструктури. Але з приходом но-

83 25 років незалежності... С. 549.
167