Page 196 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Спочатку В. Януковича підтримала переважна більшість капітанів велико-
го бізнесу, що й стало однією з передумов його перемоги у 2010 р. Це дало мож-
ливість стабілізувати ситуацію в економіці, однак не давало ні бізнесу, ні країни
жодної впевненості у майбутньому. Через авторитарну консолідацію влади став
стрімко змінюватися ландшафт фінансово-промислових груп, нові бізнес-групи,
наближені до влади, ініціювали масштабний перерозподіл власності. Хвилеподіб-
не зростання рейдерства й перетворення його на новий тренд економічної реаль-
ності відбулося чи не одразу після парламентських виборів 2012 р. Часто для цього
залучалися правоохоронні органи та органи контролю, корупція на усіх рівнях вла-
ди набула небачених досі масштабів. У широкий ужиток увійшло слово «віджи-
мати» — примушення підприємців продавати бізнес (інколи за ринковою ціною,
а інколи — за безцінь). Спочатку метою «віджиму» ставав бізнес, пов’язаний із
опозицією (переважно середній і малий), та невдовзі пресинг відчули й «старі»
олігархи, за винятком Р. Ахметова і Д. Фірташа, які мали міцні позиції в органах
державної влади. Ось як у 2015 р. описував ситуацію кінця 2012 — початку 2013 р.
О. Ярославський, якого змусили продати один із найкращих на той час футбольних
клубів країни — харківський «Металіст»: «…Я би не став вживати слово «віджа-
ли» у контексті того, що зі мною трапилося у 2011—2013 роках. «Віджали» — це
коли забирають все, а нічого не дають взамін. У моєму випадку я продав усі об’єкти,
саме продав. Не без вигоди для себе, визнаю. Однак за сприятливого положення
справ цього, безперечно, не робив би. За попередньої влади я просто вимушений
85
був розпродавати свій бізнес. Інколи дивуюсь, що залишили те, що залишили» .
Тиск на бізнес і перерозподіл власності призвели до того, що попри відносну
політичну стабільність у 2012—2013 рр. соціально-економічний розвиток краї-
ни фактично зупинився (про це свідчить, зокрема, динаміка ВВП (табл. 5)).
Стагнація української економіки стрімко зростала порівняно із рештою країн
пострадянського простору, розрив між ними і Україною унаочнено у табл. 6.
Використовуючи легкі гроші, отримані сумнівним шляхом, пропрезидент-
ські бізнес-структури почали скуповувати ЗМІ. До кінця 2013 р. під контроль
«Сім’ї» перейшли «Український медіахолдинг» (належав Б. Ложкіну, П. По-
рошенку, структурам «Приват» та ін.) та медіахолдинг «Еволюшен Медіа» (на-
лежав ексакціонеру ІСД В. Гайдуку), які випускали найпопулярніші друковані та
інтернет-ЗМІ. Наступною ціллю мали стати телевізійні канали, підконтрольні
«старим олігархам»: холдинг «Старлайтмедіа» В. Пінчука (телеканали «Но-
вий», СТБ, ICTV та ін.), «Інтер» В. Хорошковського та Д. Фірташа, «1+1»
І. Коломойського. На часі була підготовка до чергових президентських виборів.
Для забезпечення перемоги В. Януковича розглядалися кілька сценаріїв. На-
самперед — перенесення виборів із загальнонаціонального голосування до пар-
ламенту. Під це готувався новий проєкт Конституції, для чого у середині 2012 р.

85 Олександр Ярославський: «Якби не обставини, «Металіст» не продав би». Укра-
їнський футбол. 3 лют. 2015 р. URL: http://www.ukrfootball.ua/news/oleksandr-yaroslavskiy-
yakbi-neobstavini-metalist-ne-prodav-bi
170