Page 200 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

Росія хотіла поглинання «Нафтогазу» «Газпромом», а Україна натомість
отримала б частку акцій об’єднаної компанії. Така пропозиція пролунала спочатку
як начебто експромт В. Путіна під час зустрічі з М. Азаровим 30 квітня 2010 р. З
огляду на широку інформаційну кампанію в російських ЗМІ, велику чисельність
інтерв’ю експертів, політиків і чиновників, зокрема глави «Газпрому» О. Міллера,
це була завчасно продумана пропозиція. У випадку злиття Росія отримала б конт-
роль над магістральними газопроводами і підземними сховищами газу, а також
оптовими поставками газу для української промисловості. Відповідно, ціна палива
для українських споживачів і ціна транзиту ставали б внутрішньою корпоратив-
ною справою «Газпрому», тим самим звужуючи економічний суверенітет України.
У відповідь на путінській «експромт» М. Азаров дипломатично зазначив, що про-
позиція щодо злиття компаній предметно опрацьовуватиметься Україною.
Росія озвучила бажання розширити свій контроль над українською атом-
ною енергетикою та електроенергетичним сектором, зокрема, пропонувало-
ся побудувати завод із виробництва ядерного палива та збільшити видобуток
урану (підприємство і уранові шахти мали увійти до складу російської компа-
нії «ТВЕЛ», яка виступила б основним інвестором); будівництво двох нових
енергоблоків на Хмельницькій АЕС (принципове рішення з цього питання було
ухвалене ще 2008 р.); входження провідного енергомашинобудівного підприєм-
ства «Турбоатом» (Харків) до складу російського холдингу, спеціалізованого
на будівництві атомних станцій (на основі російської компанії «Атомстройек-
спорт», (якою володіли «Росатом» і «Газпромбанк»). Російська сторона заяв-
ляла про готовність інвестувати в енергосектор (виробництво і транспортуван-
ня електроенергії) в обмін на корпоративні права українських компаній.
Не менш далекоглядні проєкти озвучувалися стосовно російської присут-
ності в українському фінансовому секторі. У рамках тогочасних ініціатив росій-
ський «Внешторгбанк» надав Україні нецільовий кредит у $500 млн, водночас
у сумарному уставному капіталі українських банків російська частка становила
близько 18 %, тоді як сукупна частка решти іноземних інвесторів — також 18 %.
У сфері літакобудування пропонувалося поглинання російською «Об’єд на-
ною авіаційною корпорацією» українських підприємств, що входили до держав-
ної корпорації «Антонов» (АНТК «Антонов», завод «Авіант», «410 завод ци-
вільної авіації», «Харківське авіаційне виробниче об’єднання») шляхом свопінгу
акцій (тобто навіть без інвестицій). Крім того, були погоджені плани спільного
будівництва цивільних пасажирських і транспортних літаків Ан-140 і Ан-148, від-
новлення виробництва транспортного Ан-124 та військово-транспортного Ан-70.
Обговорювалися плани входження двигунобудівних і суднобудівних підпри-
ємств України (насамперед «Мотор Січ» і «Заря-Машпроект») до російських
галузевих холдингів «Об’єднана двигунобудівна корпорація» та «Об’єднана
суднобудівна корпорація».
Пропонувалися масштабні спільні інфраструктурні проєкти, зокрема будів-
ництво магістральних шляхів і, вкотре, Керченського мосту.
174