Page 204 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

за дорученням вищого політичного керівництва Росії (автентичність документа
опосередковано підтверджували проросійські українські політики, однак наголо-
шували на його неофіційному характері). Він накреслював план системного тис-
ку на українську владу, бізнес і суспільство. Як показали подальші події, значна
частина запропонованих у плані заходів була реалізована.
Попри російський тиск, В. Янукович продовжував дотримуватися євроінте-
граційної лінії. Це дало змогу, зокрема, вийти з міжнародної ізоляції: у вересні
він зустрівся з президентом США Б. Обамою. Провладні ЗМІ активно висвіт-
лювали прогрес України у відносинах з ЄС, і це знаходило позитивний резонанс
у суспільстві. У вересні 2013 р. парламент почав ухвалювати необхідні рішення
для підписання угоди з ЄС. 24 вересня 2013 р. МЗС наголошував, що «Україна
здійснила черговий крок у контексті підготовки до підписання цієї міжнародної
угоди під час Вільнюського саміту Східного партнерства. Фактично, роботу з під-
95
писання цієї угоди виведено на завершальну стадію» .
Президенту доводилося проводити оперативні наради з фракцією ПР і на-
віть «ламати через коліно» деяких депутатів, які перебували на проросійських
позиціях. Показово, що був позбавлений депутатської недоторканності і зааре-
штований депутат із фракції Партії регіонів І. Марков, який виступав з радикаль-
ними проросійськими ініціативами. Напередодні Вільнюського саміту Верховна
Рада ухвалила усі необхідні нормативно-правові акти за винятком двох: закону,
що захищав права сексуальних меншин, та закону, який дозволяв би звільнити
Ю. Тимошенко. ЄС був ладен погодитися на підписання навіть за цих обставин,
але Росії вдалося переграти ситуацію.
Свою протидію угоді про асоціацію України та ЄС Москва формально пояс-
нювала ризиками, що створював потенційний потік європейських товарів через
Україну, для російських ринку і товаровиробників. Однак де-факто переслідува-
лися політичні цілі — Росія не бажала випускати Україну зі своєї орбіти впливу.
З вересня 2013 р. спостерігалася активізація міждержавних контактів: відбулися
зустрічі на рівні президентів, глав урядів, міністрів, парламентів, низка спільних
заходів за участю громадських організацій та бізнес-еліт. Українську сторону не
тільки переконували не підписувати угоду з ЄС, але й вимагали приєднатися до
Митного союзу. Переговори були напруженими, на них навіть лунали відкриті
погрози. Це змусило українське керівництво нарешті звернути увагу на безпеко-
вий сектор на російському напрямі. Зокрема, активізувалася СБУ в АРК — були
проведені навчання спецпідрозділів з деблокування кримського парламенту від
«невідомих озброєних осіб».
Перелом відбувся 9 листопада 2013 р., коли під час зустрічі російський прези-
дент висунув В. Януковичу ультиматум. Його зміст розкриває інформація, опри-
люднена Г. Москалем, головою тимчасової слідчої комісії Верховної Ради з при-

95 МЗС України: Підготовка до підписання угоди про асоціацію Україна — ЄС — на
фінальній стадії. Інтерфакс-Україна. 24.09.2013. URL: https://ua.interfax.com.ua/news/
political/168294-amp.html
178