Page 30 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 30
УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)
навіть у випадку об’єднання шанси націонал-демократів на перемогу були неве-
ликі. Як згодом визнавав Л. Лук’яненко, тогочасна «свідомість громадян України
20
була ближча до Кравчука, ніж до Чорновола і Лук’яненка» .
Тим часом у Москві провал путчу не сприймався як причина для розпуску СРСР
та для відмови від підписання нового союзного договору. Зрозуміло, що серпневий
варіант угоди був вже неактуальним і потребував доопрацювання. М. Горбачов, по-
годившись на призупинення діяльності КПРС та Верховної Ради СРСР, ініціював
відновлення роботи над новим союзним договором у рамках Держради СРСР. Од-
нак ефективність її роботи була низькою: найбільшу активність проявляли пред-
ставники середньоазійських республік, тоді як представництво Російської Федера-
ції було формальним, а Україна взагалі не направляла свого представника до неї.
Новий проєкт союзної угоди був оприлюднений наприкінці листопада —
спеціально напередодні українського референдуму. На той час навіть у націонал-
демократичному крилі політсил України не було впевненості, що внаслідок плебіс-
циту про незалежність буде отримано позитивний результат. Згідно із проєктом,
схваленим Держрадою СРСР 25 листопада, «Союз суверенних держав» мав ста-
ти конфедеративним утворенням, повноваження якого формувалися шляхом їх
добровільного делегування республіками. Однак приголомшливі результати укра-
їнського референдуму 1 грудня (90,32 % від тих, хто узяв участь, позитивно від-
повіли на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності Укра-
їни?») поставили хрест на ідеї збереження СРСР. Показовим було й те, що навіть
у Криму більшість громадян (54 %) виступила за незалежність України. Кінцева ж
крапка була поставлена 8 грудня 1991 р. на зустрічі президента України Л. Кравчу-
ка, президента РФ Б. Єльцина та голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича.
Вони підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД).
У ній, зокрема, зазначалося, що СРСР «як суб’єкт міжнародного права та геопо-
літична реальність припиняє своє існування» . М. Горбачов, який на той час вже
21
не мав ні політичних, ні силових, ні моральних ресурсів, був змушений змиритися
з цим і 25 грудня склав з себе повноваження Президента СРСР.
Таким чином, у 1990—1991 рр. завдяки високій політичній активності укра-
їнського суспільства було вирішено ключове питання — мирний вихід зі складу
СРСР. Провідну роль у цьому відіграв тимчасовий союз націонал-комуністів та
націонал-демократичних сил, який ситуативно склався за підсумками Революції
на граніті. Саме тоді були сформульовані основоположні ціннісні підвалини укра-
їнського політичного процесу: Україна має бути незалежною і демократичною
державою, у якій інтереси суспільства мають стояти попереду інтересів влади.
20 Левко Лук’яненко: Люди обирали комуністів, бо були рабами. УНІАН. 24 серпня 2011
року. URL: https://www.unian.ua/politics/533978-levko-lukyanenko-lyudi-obirali-komunistiv-
bo-buli-rabami.html
21 Угода про створення Співдружності Незалежних Держав. Сайт Верховної Ради Украї-
ни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077
28
