Page 30 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)
P. 30

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

               навіть у випадку об’єднання шанси націонал-демократів на перемогу були неве-
               ликі. Як згодом визнавав Л. Лук’яненко, тогочасна «свідомість громадян України
                                                                       20
               була ближча до Кравчука, ніж до Чорновола і Лук’яненка» .
                   Тим часом у Москві провал путчу не сприймався як причина для розпуску СРСР
               та для відмови від підписання нового союзного договору. Зрозуміло, що серпневий
               варіант угоди був вже неактуальним і потребував доопрацювання. М. Горбачов, по-
               годившись на призупинення діяльності КПРС та Верховної Ради СРСР, ініціював
               відновлення роботи над новим союзним договором у рамках Держради СРСР. Од-
               нак ефективність її роботи була низькою: найбільшу активність проявляли пред-
               ставники середньоазійських республік, тоді як представництво Російської Федера-
               ції було формальним, а Україна взагалі не направляла свого представника до неї.
                   Новий проєкт союзної угоди був оприлюднений наприкінці листопада  —
               спеціально напередодні українського референдуму. На той час навіть у націонал-
               демократичному крилі політсил України не було впевненості, що внаслідок плебіс-
               циту про незалежність буде отримано позитивний результат. Згідно із проєктом,
               схваленим Держрадою СРСР 25 листопада, «Союз суверенних держав» мав ста-
               ти конфедеративним утворенням, повноваження якого формувалися шляхом їх
               добровільного делегування республіками. Однак приголомшливі результати укра-
               їнського референдуму 1 грудня (90,32 % від тих, хто узяв участь, позитивно від-
               повіли на питання «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності Укра-
               їни?») поставили хрест на ідеї збереження СРСР. Показовим було й те, що навіть
               у Криму більшість громадян (54 %) виступила за незалежність України. Кінцева ж
               крапка була поставлена 8 грудня 1991 р. на зустрічі президента України Л. Кравчу-
               ка, президента РФ Б. Єльцина та голови Верховної Ради Білорусі С. Шушкевича.
               Вони підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД).
               У ній, зокрема, зазначалося, що СРСР «як суб’єкт міжнародного права та геопо-
               літична реальність припиняє своє існування» . М. Горбачов, який на той час вже
                                                           21
               не мав ні політичних, ні силових, ні моральних ресурсів, був змушений змиритися
               з цим і 25 грудня склав з себе повноваження Президента СРСР.
                   Таким чином, у 1990—1991 рр. завдяки високій політичній активності укра-
               їнського суспільства було вирішено ключове питання — мирний вихід зі складу
               СРСР. Провідну роль у цьому відіграв тимчасовий союз націонал-комуністів та
               націонал-демократичних сил, який ситуативно склався за підсумками Революції
               на граніті. Саме тоді були сформульовані основоположні ціннісні підвалини укра-
               їнського політичного процесу: Україна має бути незалежною і демократичною
               державою, у якій інтереси суспільства мають стояти попереду інтересів влади.



                   20  Левко Лук’яненко: Люди обирали комуністів, бо були рабами. УНІАН. 24 серпня 2011
               року. URL: https://www.unian.ua/politics/533978-levko-lukyanenko-lyudi-obirali-komunistiv-
               bo-buli-rabami.html
                   21  Угода про створення Співдружності Незалежних Держав. Сайт Верховної Ради Украї-
               ни. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/997_077
                                                    28
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35