Page 26 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

валися капітальні інвестиції, скорочувалося промислове виробництво тощо. Си-
туація вимагала кардинального політичного вибору — або ключові рішення мають
перейти на республіканський рівень, або залишитися на союзному. Тому на поряд-
ку денному гостро постало питання: підписувати чи ні новий союзний договір?
Переговори стосовно майбутнього устрою Союзу розпочалися з кінця квітня
1991 р. Вони зазвичай проходили в президентській резиденції Ново-Огарьово,
тому переговорний процес був названий «ново-огарьовським». М. Горбачов на-
магався пролобіювати концепцію союзної федерації із сильним центром, нато-
мість лідери республік виступали за фактичний конфедеративний устрій. Особ-
ливо жорсткі дискусії точилися навколо двох питань: союзні податки та статус
автономних республік. Щодо першого, то М. Горбачов наполягав, що оновлений
Союз мав отримувати податки одночасно на усіх трьох рівнях: місцевому, респуб-
ліканському, союзному. Його опоненти в республіках вважали, що сума відраху-
вань з республіканських бюджетів до загальносоюзного має бути фіксованою.
Щодо статусу автономій, то це питання стало надзвичайно актуальним й для
УРСР. У січні 1991 р. у Кримській області відбувся референдум, на який було вине-
сене питання «відновлення Кримської АРСР як суб’єкта Союзу СРСР і Союзного
17
договору» . На нього позитивно відповіли понад 80 % кримчан, які узяли участь у
голосуванні. 12 лютого Верховна Рада УРСР була змушена ухвалити закон, яким ви-
знавалась автономія Криму. Цей крок був зумовлений тим, що союзний центр нама-
гався грати на суперечностях між республіками та їхніми автономіями та регіонами,
які претендували на цей статус. Дискусія точилася навколо того, чи мають автоном-
ні республіки право підписувати новий союзний договір самостійно чи виключно
у складі делегацій союзних республік. Після того, як 12 червня Б. Єльцина обрали
президентом РРФСР, Верховна Рада СРСР ухвалила рішення, що автономні утво-
рення можуть працювати безпосередньо з центром, в обхід республік. Політична
гра союзного центру на грані фолу невдовзі засвідчила, що процес може вийти з-під
контролю. Якутія, що була автономією у складі РРФСР, встановила прямі диплома-
тичні відносини з Китаєм в обхід не тільки РРФСР, але й СРСР.
У ситуації, коли ново-огарьовський процес зайшов у глухий кут, очільники
УРСР вирішили призупинити участь у підписанні союзного договору. Верховна
Рада УРСР відклала розгляд питання на вересень 1991 р. А 5 липня ввела посаду
Президента УРСР, призначивши вибори на 1 грудня 1991 р.
Тим часом політичне протистояння у Москві доходило свого піку. З одно-
го боку, посилилося протистояння по лінії Б. Єльцин — М. Горбачов. З іншого,
проти останнього з публічною критикою виступила частина його ж найближчого
оточення — силовики та низка членів Ради міністрів СРСР. Так, 17 червня під
час звітних виступів перед Верховною Радою СРСР прем’єр-міністра В. Павлова
та (на закритій частині) міністра оборони Д. Язова, голови КДБ В. Крючкова,
міністра внутрішніх справ Б. Пуго лунали закиди на адресу М. Горбачова, що він
17 Див.: Велігодський В. Відновлення Кримської АРСР в 1991 р. Проблеми історії Украї-
ни: факти, судження, пошуки. 2004. № 11. С. 443—460.
24