Page 22 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

«Про розгляд вимог студентів, які проводять голодування в м. Києві з 2 жовт-
ня 1990 р.», що формально прийняла умови протестувальників, щоправда у
13
пом’якшеному вигляді . Так, замість перевиборів було передбачено проведен-
ня референдуму щодо довіри до Верховної Ради; строкова військова служба за
ме жами Україна мала відбуватися лише за добровільної згоди громадян, але для
цього ще слід було створити відповідну законодавчу базу; підписання нового со-
юзного договору дипломатично було назване «передчасним»; було обіцяно по-
ставити на голосування питання відставки В. Масола.
17 жовтня було проголошено завершення акції протесту, наметове містечко
біля будівлі парламенту було демонтовано, а раніше захоплені приміщення закла-
дів вищої освіти — звільнено. Містечко на Жовтневій площі було розформова-
не 18 жовтня, і тоді ж відбувся святковий концерт. Революція на граніті пере-
могла — уперше за багато десятиліть громадські активісти у відкритій боротьбі
змусили компартійну владу погодитися на свої політичні вимоги. Інша справа,
що більша частина вимог так і не була виконана. У панівній верхівці КПУ та й
КПРС точилися внутрішні дискусії, чи не проявила влада недопустиму слабкість
у цій ситуації. Не припинялися дебати з питання відставки В. Масола. Врешті
через побоювання відновлення студентських протестів 23 жовтня Верховна Рада
проголосувала за відставку: новим головою Ради міністрів став В. Фокін.
Однак компартійна верхівка не збиралася легко здавати своїх позицій. Щоб
не допустити повторення протестів, правоохоронці спробували залякати акти-
вістів: з використанням провокації був заарештований один із найрадикальніше
налаштованих народних депутатів С. Хмара. Згодом був ув’язнений молодіжний
лідер О. Доній, який узяв на себе відповідальність за захоплення червоного кор-
пусу КДУ ім. Т.Г. Шевченка. За кілька місяців заарештовані були відпущені, од-
нак сигнал був очевидним, тим більше, що опозиційна «Народна Рада» була не в
змозі щось протиставити діям силовиків.
Важливим наслідком Революції на граніті стало поглиблення розколу у вер-
хівці КПУ. Частина продовжувала орієнтуватися на очільників СРСР — її ліде-
ром був перший секретар С. Гуренко. Водночас посилила свої позиції група, яка
стояла на націонал-комуністичних засадах. Вона вбачала перспективу у зміцнен-
ні республіканського суверенітету та намагалася перехопити ініціативу у цьому
питанні у націонал-демократичної опозиції, щоб провести революційні зміни
зверху. Її лідером був Л. Кравчук. Ця група показала себе згодом у принциповій
і на той час досить сміливій заяві Президії Верховної Ради УРСР із засудженням
застосування союзним керівництвом насилля для придушення визвольних зма-
гань у Литві та Латвії у січні 1991 р.
УРСР і союзний центр: маневри та компроміси. Спікер Верховної Ради
Л. Кравчук усвідомлював, що політична ситуація в Україні розвиватиметься під

13 Постанова Верховної Ради УРСР «Про розгляд вимог студентів, які проводять
голодування в м. Києві з 2 жовтня 1990 року». Сайт Верховної Ради України. URL: https://
zakon.rada.gov.ua/laws/show/402-12
20