Page 18 - Україна і виклики посттоталітарного транзиту (1990—2019)

УКРАЇНА — НЕ РОСІЯ: САМОУСВІДОМЛЕННЯ І СТАНОВЛЕННЯ (1990—2019)

ті опозиційних політсил були пов’язані переважно із західноукраїнськими регіо-
нами, це робило їхні позиції досить уразливими у загальнореспубліканському
масштабі. Водночас ці люди були високомотивовані і ефективно використовува-
ли суспільні очікування для розгойдування позицій КПУ, у лавах якої станом
на грудень 1990 р. перебувало майже 3 млн членів. А загалом в СРСР і в УРСР
зокрема посилювалися соціально-економічна та політична кризи. Радянський
центр почав стрімко втрачати ініціативу та контроль над ситуацією в країні. Від-
центрові процеси набирали сили.
На межі 1990-х років в Україні виділялися три географічні центри політич-
ної мобілізації. По-перше, Львів, який надавав політичним рухам національного
забарвлення завдяки збереженій історичній пам’яті про визвольні змагання у по-
передні історичні періоди. По-друге, Донецьк, який формував політичний і соці-
ально-економічний порядок денний своїм страйковим шахтарським рухом (саме
тут після 1990 р. народжуються вимоги здобуття УРСР реального економічного
суверенітету і деполітизації роботи підприємств, установ і правоохоронних ор-
ганів). По-третє, Київ, який відігравав об’єднавчу роль і додавав демократичного
забарвлення суспільно-політичній динаміці.
Специфічним регіоном була Кримська область УРСР. З кінця 1980-х років
розпочалося повернення на історичну батьківщину кримських татар. Станом на
середину 1991 р. їх вже налічувалося 130 тис. осіб. Однак державні органи не
встигали за розгортанням етнополітичної ситуації, тому встановлення історич-
ної справедливості супроводжувалося зростанням напруги у міжетнічних відно-
синах на півострові.
Після ухвалення «Декларації про державний суверенітет» найгострішим пи-
танням в УРСР стало економічне. Наприкінці літа 1990 р. було розпочато підго-
товку «Концепції» та «Програми переходу УРСР до ринкової економіки». Від-
повідну робочу групу очолювали глава Ради міністрів В. Масол (згодом В. Фокін)
та глава Комітету Верховної Ради з питань економічної реформи В. Пилипчук. Роз-
робники вважали, що жоден з основних підходів — еволюційний (реформи про-
тягом 10—15 років), «шокової терапії» (одночасне запровадження принципів
ринкової економіки) та жорстке державне регулювання — не підходить для УРСР.
Вони виходили з того, що республіканському господарському комплексу були влас-
тиві «розбалансування грошової системи, низький технологічний рівень виробни-
11
чого потенціалу, кризовий стан усієї економіки» . Тому було анонсовано розробку
та реалізацію «власного варіанта» переходу до ринку. Його основним елементом
мало стати уведення республіканської грошової одиниці. Концепція та Програма
були затверджені 1 листопада 1990 р., і на їхній основі Верховна Рада ухвалила понад
30 базових законів, які окреслили нормативно-правові рамки переходу республікан-
ської економіки на ринкові рейки. Однак це мало впливало на економічну ситуацію
в УРСР, яка стрімко погіршувалася, щоправда, як і в усьому Радянському Союзі.
11 Концепція переходу Української РСР до ринкової економіки. Сайт Верховної Ради
України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/n0001460-90/
16